Полонений японець змалював свої будні у таборі на території України

Гіркота поразки у війні, суворе життя в іншій країні в якості полоненого. Мені боляче розповідати про це знову. Мабуть, така доля випала тільки нам - молоді епохи Тайсе.
І ось потекли звичні будні військовополоненого, якому вже нічого втрачати. Туалет під відкритим небом, відгороджений солом'яними циновками, був одночасно місцем бесід бойових товаришів, типу: «Я сьогодні ворожив, і випало, що я скоро зможу повернутися додому» і т.п. «Я ворожив, і виходить, що я повернуся додому через 3 тижні ...» - «Може, і справді повернешся ...»

Фото: Фото: visualhistory.livejournal.com

«Вибачте, друзі. Напевно, вам боляче, але вже доведеться потерпіти. »

І ось ми їдемо по залізниці з Самхамні на північ у Хиннам. У кімнаті напівзруйнованого заводського гуртожитку розмістилися 24 людини, так що стало досить спекотно і необхідність у грубці відпала. Якщо вночі встанеш, то потім вже можеш і не знайти собі місця на підлозі, щоб лягти.

«Для солдата країни, що програла, повний місяць занадто красива.»

По годині чергували вночі на морозі -20 і проводжали до туалету тих, хто страждав на курячу сліпоту. Було нелегко. При вигляді прекрасного місяця на небі я починав хлюпати носом, і сльози тут же замерзали на моїх щоках.

«Радянський солдат:« Гей, ябонскій, скаре, скаре! »(« Гей, японці, скоріше, скоріше! ")

Відплили з північнокорейського порту Хиннам і прибули в маленький радянський порт Посьет. Потім форсованим маршем, без зупинок, насилу протягнув по довжелезному полю кілометрів на 20. Деяким це було не під силу, і вони встигли наїстися багнюки.

«Комплексні хворобливі і абсолютно не смішні уколи.»

Після того, як дощі припинилися, нам робили уколи шприцами для коней. Боляче, скажу я вам. Вперше такого зазнав. На якусь мить аж подих перехопило. Дуже боляче.

У 1945-1956 роках у СРСР перебувало понад півмільйона японських військовослужбовців Квантунської армії, що капітулювала. Вже в самому формулюванні їхнього правового статуту наявні різні підходи. Росія вважає цих людей військовополоненими. Але у нині живих імператорських солдатів і офіцерів - інша думка.

Японія вважає 640 тис. японців насильно інтернованими. Більше того, як заявляють, вони вважають, що радянський уряд приховував правду про злочини, нібито скоєні щодо них.

Наводимо реальний щоденник з ілюстраціями японського військовополоненого, який після Другої світової війни побував у радянському полоні.

Його син переклав їх російською: "Це записки мого батька, Кіуті Нобуо, про його перебування після Другої світової війни в таборі для японських військовополонених, розташованому на території України, колишньої республіки Радянського Союзу. Я відібрав більшість цікавих моментів".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Військовополонені японці гинули в Крюківському кар'єрі

Японія - єдина держава, яка на даний час офіційно висунула Росії територіальні претензії. По суті, це основна причина, через яку між двома країнами не підписано мирний договір. Однак питання полонених японців також є досить серйозним фактором, який також здатний, на думку японської сторони, ускладнити двосторонні відносини. На відміну від проблеми Курильських островів, про нього практично нічого не відомо російській громадськості.

Вперше питання про полонених на міждержавному рівні обговорювалося ще 1956 р., коли останні солдати імператора повернулися з СРСР на батьківщину. Тоді Токіо відмовився від своїх претензій - заради повернення "північних територій". Проте дана проблема залишається не закритою.

У 1993 р. президент Борис Єльцин, перебуваючи з офіційним візитом у Токіо, приніс вибачення з приводу військовополонених. Але воно не було сприйнято як офіційне, бо високий московський гість не зробив цього, як розраховувала японська сторона, в письмовому вигляді.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Японський політик назвав секс-рабинь необхідністю під час війни

Нагадаємо, що згідно з домовленістю з західними союзниками Радянський Союз оголосив війну Японії 8 серпня 1945. До 16 серпня 1945 р. у полон потрапили всього близько 8 тис. солдатів і офіцерів Квантунської армії, причому в основному корейці, маньчжури, монголи.

Самі японці билися відчайдушно, тому в полоні опинилося чимало поранених.

Тільки після 16 серпня, коли імператор Хірохіто підписав рескрипт про припинення збройними силами бойових дій, командувач Квантунської арміъ генерал Ямада по радіо наказав припинити опір. Коли ж бої закінчилися, то велика кількість колишніх військовослужбовців, а також цивільних осіб було репатрійовано.

Транзитний табір для новачків був у Дайрене, а відправляли японців ешелонами через Корею. При цьому значні сили радянських військ були відвернені на охорону вчорашнього противника. Не будь цього, можна уявити, як вчинили б китайці з вчорашніми окупантами.