четвер, 21 лютого 2013 18:38

Памво Беринда усвідомив, що українцям церковнослов'янська мова була малозрозумілою

  Прижиттєві зображення Памва Беринди до нашого часу не дійшли. Не відомо, зрештою, чи вони були. Сучасний художник автора ”Лексикону славеноросского” уявляє собі таким
Прижиттєві зображення Памва Беринди до нашого часу не дійшли. Не відомо, зрештою, чи вони були. Сучасний художник автора ”Лексикону славеноросского” уявляє собі таким

Його справжнє ім'я — Павло. Народився у середині 16 ст. в селі Чайковичі на Самбірщині, тепер Львівська область. Беринди тут живуть і донині. Про те, де навчався, існують тільки здогадки. За однією версією — в одному з монастирів на Покутті, за другою — у львівській братській школі, за третьою — аж у Єрусалимі. Свою кар'єру Павло Беринда розпочав як гравер-художник. Припускають, що майстерність у цьому ремеслі він удосконалював у Кракові.

У ті часи книгодрукування в Україні-Русі тільки зароджувалося. Львівський єпископ Гедеон Балабан у своєму родовому маєтку в Стрятині разом із небожем Федором відкрили школу і друкарню. До роботи в ній запросили Беринду.

Приблизно в цей час Павло одружується і приймає сан священика. Народжується син Лукаш. Після смерті меценатів він працює у друкарнях Крилоса, Перемишля, Львова. Скрізь, де з'являється Беринда, книговидання пожвавлюється. Приблизно 1613-го він стає ченцем і змінює світське ім'я Павло на Памво. Можливо тому, що тоді вже був удівцем. До 1617-го Беринда, працював у Львові типографом братської друкарні й викладачем братської школи. Там виходить його збірка віршів і діалогів-промов "на Коляду і Щодрий вечор".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Григорій Сковорода не ходив з торбинкою і не був селянським філософом

На початку 17 ст. Київ, доти невелике провінційне місто на околиці Речі Посполитої, знову стає культурним і релігійним центром України-Русі. Архімандрит Києво-Печерського монастиря Єлисей Плетенецький викуповує стрятинську друкарню, яка після Балабанів кілька років стояла пусткою, і перевозить до Києва. Для перекладу, редагування та художнього оформлення збірника церковних служб — на 1064 сторінки — Плетенецький кличе Беринду. Закінчивши роботу, той повертається до Львова, щоб забрати сина та брата Стефана й назавжди перебратися до Києва. Лукаш там навчався у братській школі. А Стефан допомагав Памві у видавничій справі, був поетом і гравером.

Невдовзі Беринду призначають директором Києво-Печерської друкарні. Він став архітипографом — головним друкарем православної церкви. Жодне київське видання не виходило без його участі.

У той час погіршилися стосунки православних Речі Посполитої з Московією. Тамтешній цар гнівався, бо українські козаки штурмували Кремль разом із польським військом, що підтримувало Лжедмитрія. На знак примирення київський митрополит Іов Борецький запропонував цареві налагодити спільний випуск православних книг. У посольство до Москви 1624 року поїхав і печерський старець Памво Беринда. У подарунок цареві й місцевому патріархові він повіз коштовно оздоблені книги. Та цар київське посольство протримав без аудієнції декілька місяців. Книги прийняв, але образи не вибачив і проекту не підтримав.

Памво Беринда цінував церковнослов'янську мову — словенську, словеноруську, як він її називав. Та усвідомлював: тогочасному українцеві вона була малозрозумілою. Тому вважав, що до справ церковних треба залучати й живу народну мову. Він першим осмілився вголос сказати, що "широкий и великославний язик словенский трудності до верозуміня многиї в собі маєть, зачім і сама церковь російська многим власним синам своїм в огиду приходить". У ту пору серед київських учених "російський", "руський" вживалося у значенні "український", "литовський" — "білоруський", а "московський" — у теперішньому "російський".

Отже, Беринда постановив зібрати й пояснити народною живою мовою книжні старослов'янські слова. 21 серпня 1627 року власним коштом видає "Лексикон славеноросскій і імен толкованіє". Матеріали до нього він збирав протягом тридцяти років. Про це він сам зазначає в передмові, яку присвятив своїм колишнім покровителям з українського шляхетського роду Балабанів.

Автор: Фото: litopys.org.ua
  Титульна сторінка "Лексикону..."
Титульна сторінка "Лексикону..."

На 475 сторінках "Лексикону" перекладено або витлумачено українською мовою 6982 слова. Книжка складається з двох частин. У першій подано переклад і пояснення старослов'янських слів. Наприклад: "Бердинец — по-нашому шипшина". Іноді Беринда до тлумачень додає грецькі, латинські, польські, чеські, сербські, німецькі й угорські відповідники. Як-от: "Чпаг — кишеня, шабелтас, бигаса, ташка, капса, тлумок, вацок; словацки — торба, мошна; чех. — тобола, калита, мишок; угорски — ершени".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Андрій Головко застрелив дружину та дочку

Друга частина — "Імен толкованіє" — це, по суті, словник іншомовних слів, із якими стикалися читачі ХVІІ ст. у церковних, філософських або наукових книгах: поета — творець, філолог — любословець, філософія — "мудрость, любленіє мудрости, любомудріє".

Словник багато разів переписували від руки і перевидавали.

Помер Памво Беринда 26 липня 1632 року. На його могилі в Києво-Печерській лаврі була епітафія: "Памво Беринда, коректор, типограф, печерський директор, протосингел св. отця патріарха Єрусалимського, чоловік учений. Залишив "Лексикон словеноросскій". По трудах законних, проведених у друкарстві, тут відпочив".

Першим був словник Лаврентія Зизанія

Український друкований словник уперше вийшов 1596 року у Вільні (тепер столиця Литви Вільнюс). Видав його письменник й богослов родом із Галичини Лаврентій Зизаній. Це не була окрема книжка, а лише доповнення до букваря "Наука до читання й розуміння письма словенського". Додаток-словник мав назву "Лексис, сиріч реченія, вкратце собрани. З словенського язика на простий руський діалект істолкований". У ньому із церковнослов'янської було пояснено народною мовою1061 слово.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Григорій Кочур у 80 років відчував себе в Нью-Йорку, як вдома

З "Лексикону славеноросского і імен толкованія"

баня — крещеніє, ванна, лазня, милня

баснь — казка, байка, вимесел

безумствую — дурію, глупію

вран — ворон, крук, гайворон

врачебница — дом, где лічат и тиж аптика

д Ь– ло — учинок, справа, робота, скуток

д Ь– тородний уд — члонок встидливий (статевий орган. — "ГПУ")

друг — приятель? товариш, учасник

жедаю — прагну

заимодавец — пожичаючий кому, creditor; тот, которий позичаєт кому гроші

нищий — жебрак, недостатечний

обавляю — замовляю, поблажаю, заклинаю чарами

пакощу — перешкажаю, перешкожую, потваряю, фукаю, лаю, затрудняю, задаю, дручу, габлю, мішаю,страшу, мучу, колочу

петел — чески і руски (тобто в Галичині. — "ГПУ") — когут; волински (на Правобережжі)— півень; литовски (по-білоруськи) — петух

портер — чаша, кубок, келих

почерпало — каждая реч, що черпають нею: яко відро, конов, ковш

председатель — староста, урядник, тот, которий на першеє місце засідаєт

препоясуюся — оперезуюся

птенец — дитя каждого птаха, голопупя, потятко

сребролюбіє — коханьєся в грошех, лакомство, страсть плоти

хімера — коза, спереду лев, а ззаду змій, а всередині хімера

храбрий — моцний, дужий, воєнний, мужний, валечний, богатий, сталий, гойний, хоробрий

юнота — дівчина, панянка, юнотка і молодиця

Між 1555-м і 1560-м — Павло Беринда народився в селі Чайковичі, тепер Самбірського району Львівської області
1597, прибл. — починає працювати в друкарні Балабанів у Стрятині, тепер село Рогатинського району Івано-Франківської області
1606–1607 — очолює друкарню Балабанів у селі Крилос неподалік Галича на Івано-Франківщині; там вийшло "Євангелії учительноє" з ілюстраціями Беринди
1613, прибл. — постригся в ченці, прийняв ім'я Памво; у Львові працює в друкарні й викладає в місцевій братській школі
1617–1619 — на запрошення архімандрита Києво-Печерського монастиря Єлисея Плетенецького працює над виданням "Анфологіона" — збірника церковних служб
1619, осінь — із сином Лукашем і братом Стефаном назавжди перебирається до Києва, де 10 років очолює Києво-Печерську друкарню
1627, 21 серпня — видає словник "Лексикон славеноросскій і імен толкованіє"
1632, 26 липня — помер, похований у Києво-Печерському монастирі; могила не збереглася

Зараз ви читаєте новину «Памво Беринда усвідомив, що українцям церковнослов'янська мова була малозрозумілою». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

89

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути