22 липня 1921 року в газеті "Сільська правда" з'явився фейлетон "Чудака, їй-богу!" Остапа Вишні. До цього часу сатирик підписував матеріали Павло Губенко або ж як "П. Грунський".
"Чого я перекладаю, коли ж можу фейлетони писати! А потiм — письменником можна бути. Он скiльки письменникiв рiзних є, а я ще не письменник. Квалiфiкацiї, — думаю собi, — в мене особливої нема, бухгалтерiї не знаю, що я, — думаю собi, — робитиму. Зробився я Остапом Вишнею та й почав писати", - розповідає у своїй автобіографії український письменник Павло Губенко.
Створив власний жанр - усмішку. В коротких побутових замальовках письменник майстерно оповідав історії простих українських людей. Гуморист дотепно коментував події, уїдливо відгукувався на політичні новини та писав антирелігійні анекдоти в журналах.
Разом із Василем Блакитним створив перші номери журналу "Червоний перець". Активно долучався до громадянського життя. Брав участь у діяльності літературних об'єднань "Плуг" та "Гарт".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нестайку прислали ногу кабана
Попри всеукраїнську популярність в 1933 році гумориста звинуватили у контрреволюційній діяльності й тероризмі. 10 років провів у таборах.
1943-го повернувся до літератури і написав перший твір після концтабору — "Зенітка". Навіть після репресій Остап Вишня не покидав свою любов до гумору. До останніх днів життя письменник жартував над українцями в своїх усмішках.
"Пісенька Остапа Вишні одспівана. Літературна творчість цього фашиста і контрреволюціонера була не більше, ніж машкарою, "мистецьким" прикриттям. Ховаючись за ним, він протаскував протягом кількох років у друковане слово свої націоналістичні куркульські ідейки і погляди. Я щасливий відзначити, що мій допис стає епітафією на смітникові, де похована його "творчість", — статтю "Що таке Остап Вишня" 1930-го друкує харківський журнал "Нова ґенерація". Вона написана письменником Олексієм Полторацьким на замовлення НКВС СРСР.




















Коментарі