5 квітня 1940 року у Римі відбулася зустріч голови Проводу українських націоналістів Андрія Мельника та голови Революційного проводу ОУН Степана Бандери.
Бандера передав акт від 10 лютого Мельникові. У ньому частина націоналістів вимагала усунути Ярослава Барановського й Омеляна Сеника з Проводу й оголосила про створення Революційного проводу ОУН на чолі з Бандерою. Він мав керувати діяльністю ОУН на території Західної України та Польщі.
Сеника звинуватили у втраті архіву націоналістів. Брата Барановського вважали агентом польської поліції.
Текст документу офіційно не розголошували. Бандера вимагав дати відповідь впродовж 72 год. Мельник 7 квітня 1940 року оголосив Революційний провід незаконним. Бандеру і його заступника Ярослава Стецька віддали під партійний суд. 8 квітня 1940 року Мельник звернувся до членів ОУН із закликом не підтримувати "диверсантів".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У могилу Бандери поклали воду з Чорного моря і землю з України
У середині квітня 1940-го спробували залагодити конфлікт шляхом створення Окремої комісії. Але вона зайняла позицію Бандери, її пропозиції Мельник не сприйняв.
Після цього єдина ОУН перестала існувати. Розділилася на ОУН(б) і ОУН(м).
Служба зовнішньої розвідки України розпочинає публікацію цінних документів. Оприлюднять матеріали про події та осіб, що стосуються процесів державотворення в різні періоди української історії. Першими розсекретили документи про Дениса Квітковського - передостаннього керівника Проводу українських націоналістів 1977-1979 років.
3 
1
Коментарі