Реакція на мультимедійну виставку "Війна. Місто. Люди", яка відкрилася 1 листопада у Музеї історії м. Києва до 70-річчя звільнення міста від нацистської окупації, вкотре підтвердила, що наше пострадянське суспільство поки що не готове до критичного сприйняття трагічних подій середини ХХ століття.
Автори виставки намагалися неупереджено подати таку складну тему та представити обидві сторони конфлікту: радянську та нацистську, таким чином охопивши ціле десятиліття в житті Києва від початку Другої світової війни (1939 р.), окупації, звільнення та до закінчення відбудови міста (1948 р.). Позатим, враження від виставки різняться: якщо одні відвідувачі закидають авторам "фашистську" пропаганду, то інші – недостатню увагу репресіям з боку радянської влади. Відкриття виставки супроводжувалося скандалом: на вимогу ветеранів організаторам довелося прибрати із експозиції мальований олією портрет Адольфа Гітлера, який в роки окупації "прикрашав" одну із міських установ.
Віталій Нахманович, автор концепції виставки, розповів про своє бачення того, як повинна висвітлюватися історія Другої світової війни: "Основне завдання нашого проекту – показати різні виміри війни, різні погляди на неї, як на офіційному, так і на побутовому рівні. Ми не намагаємося дати остаточної відповіді, ми закликаємо до відмови від традиційних відповідей, до спроб наново поставити здавалося б вирішені вже питання. Скажімо, наскільки відрізнялася і чи відрізнялася взагалі радянська та нацистська пропаганда? Що принесла Києву та киянам окупація та чим незабаром обернулося визволення Києва? Чому 1941 року багато киян радісно зустрічали німців, а 1943 року – совєтів? Як і за що воювали та гинули солдати Червоної армії та Вермахту? Наш головний засіб – це постійне порівняння життя довоєнного, окупованого і звільненого Києва; життя радянського і німецького боків фронту; поглядів німецьких та радянських чиновників, українських націоналістів та комуністів, офіційних осіб та пересічних киян тощо".
Відвідувачі виставки діляться своїми враженнями. Чоловік із сином висловлює своє суперечливе ставлення, з одного боку вказуючи на об'єктивне висвітлення подій, з другого – наголошує на тому, що "недостатньо показані патріотичні дії". Саме на останньому аргументі акцентує студентка 5-го курсу столичного вишу, для якої це – "німецька агітація та банери проти Сталіна, топчення патріотизму". Солідарна з нею й інша відвідувачка: "Здається, що акцент зроблено переважно на злочинах Сталіна, радянської влади. Не побачила і свідоцтв героїзму населення під час окупації й визволення Києва. Занадто продумано зміщені акценти". Працівниця київського музею дякує "за спробу самостійно робити висновки на основі фотографій, експонатів, плакатів. Тяжко усвідомлювати, що два психопати мали можливість зробити світову масакру з життя мільйонів людей".
Інші підкреслюють "правдиве висвітлення історії" та "професійний підхід до формування експозиції". Покликаючись на досвід своєї родини, 49-літній робітник київського заводу зазначив: "Так, можливо були і такі, кого "гнали" (форсувати Дніпро – Gazeta.ua), але ця сволоч приховувала свої погляди або ж, а це і є правда, пішла з милими їм фашистами". Корінна киянка, яка 6-річною зустріла початок війни у 1941 року зазначила: "Сьогодні я знову пережила цей весь жах та страхіття, які ми з мамою пережили будучи в Києві весь час під окупації. Не дай Боже все пережити знову".
Одна виставка і такі різні думки. Очевидним є те, що кожна родина і досі має свою пам'ять про війну: у кожного своя правда. Найбільш складним завданням зараз є сприйняти і зрозуміти багатовимірність і нашарування досвіду воєнного часу, коли героїзм ішов пліч-о-пліч із зрадою, а намагання вижити в екстраординарних умовах стало основною стратегією кожного. Завдання ускладнюється тиском радянських кліше, риторикою яких і далі послуговується сучасна провладна політична еліта (показовий приклад – афіші на вулицях Києва з "фашистськими загарбниками", хоча в Німеччині при владі були нацисти). Адже урок Другої світової полягає передусім у тому, щоби засудити та не допустити в майбутньому того безпрецедентного насилля, тотального порушення прав людини та масового терору супроти цивільного населення та воєнних, який застосовували обидві сторони до, під час та після війни.
Виставка працюватиме в Музеї історії міста Києва до 24 листопада 2013 року.
3 
1
Коментарі
6