5 жовтня 1956 року президія Верховної Ради СРСР ухвалила указ, яким змусила усіх ромів знайти постійну роботу.
"Донині деяка частина циган продовжує займатися бродяжництвом, веде паразитичний спосіб життя і нерідко здійснює злочини. Відтак, усі вони зобов'язані перейти до осілого способу життя", - йшлося в указі "Про залучення до праці циган, які займаються бродяжництвом".
Забезпечити їх постійним місцем проживання та поліпшити культурно-побутове обслуговування мали б республіканські уряди. Заселитися в будинок та знайти роботу роми мали за 3 місяці. На будівництво житла їм видавали грошову позику, а міліцію зобов'язали видати паспорти та оформити прописку. Саме це стало серйозним важелем припинення кочівництва. Паспортизація суттєво обмежила свободу пересування. Тим же, хто злісно ухилявся від суспільно-корисної праці, загрожувало заслання до 5 років і виправно-трудові роботи.
Однак втілення указу давалось непросто. Некваліфіковану робочу силу радянська економіка потребувала і знайти робоче місце було неважко - ромів влаштували в сільському господарстві та промисловості. Проте вони, як правило, там надовго не затримувалися. На кінець 1957 року у Миколаївській області тільки 121 дорослий з 493 не був працевлаштований, Полтавській - 100 з 621, Вінницькій - 126 з 283, Херсонській - 117 з 581.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мер Івано-Франківська доручив вивезти з міста всіх ромів
Найбільшою перешкодою став об'єктивний дефіцит житла. Перевірка виконання указу в Україні виявила, що, наприклад, у Літинському районі Вінницької області 10 родин ромів проживали в погано обладнаних землянках та антисанітарних умовах. Побутових проблем додавали суспільні стереотипи та упередження щодо циган, то ж сільське і районне керівництво навіть порушували закон, аби позбутися їхнього сусідства.
Зрештою, перебуваючи під такою пильною увагою держави, багатьом ромам доводилося приховувати свою національність, ламати усталений спосіб життя та інтегруватися в радянський соціум. Перевірка виконання указу 1957 року показала, що 317 ромів отримали строк, у тому числі 80 з України. Надалі кількість засуджених зменшувалася. Загалом від 15 лютого 1959 року понад 25 тис. ромів офіційно працювали.
27 лютого 1962 року указ про залучення до роботи циган скасували. Етнічна персоналізація покарання вже була необов'язкова, адже діяли республіканські укази про боротьбу з неробами.
Зараз в Україні мешкають майже 48 тис. ромів (менше 1% від усього населення), але самі ж лідери циганських громад називають цифри від 200 до 400 тис. В основному представники ромської національності мешкають на Закарпатті, в Одеській та Донецькій областях і в Криму. Працюють переважно в торгівлі та сільському господарстві. Донині із усіх національних меншин роми найменш інтегровані у суспільство.
Перший Всесвітній конгрес ромів відбувся у Лондоні 8 квітня 1971-го. Зібрав представників 30 країн. Створили Міжнародний союз ромів і прийняли національні символи: прапор та гімн.
Цей народ об'єднує близько 80 етнічних угруповань, які налічують приблизно 10 млн людей. Предки ромів вийшли з Індії у VI ст. На їхню думку, вони пов'язані спільним походженням і певними елементами культури. Це єдина відома народність, яка не має своєї території і навіть у постіндустріальну інформаційну епоху переважно веде кочовий спосіб життя.
2 
1
Коментарі