Археолог Джером Сігел (Jerome M. Siegel) вирішив дізнатися, скільки спали люди в доінтустріальную епоху. Для цього він разом з колегами вирушив до етносів Африки і Південної Америки, прихопивши з собою гаджети, що дозволяють оцінювати, скільки людина провела у сні, чи багато ходив, поки не спала, як довго тривав світловий день. Ці пристрої потрібно було цілодобово носити на поясі протягом 28 днів. Експеримент-спостереження проводили з індіанцями чімане в Болівії, народом хадза в Танзанії і бушменами в Намібії.

У своїй статті автори пишуть, що і бушмени, і хадза, і чімане проводили в ліжку від 6,9 до 8,5 нічних годин, причому власне на сон витрачалося 5,7-7,2 години, взимку більша частина добровольців спала на годину довше. Лягали спати не із заходом сонця, а через 2,5-4,4 години після, тобто коли температура повітря відчутно знижувалася, вставали ж прямо перед світанком, коли температура знижувалася до добового мінімуму. Тільки бушмени спали ще годину після сходу сонця. Ніхто з тубільців не прокидаєвся ночами. Ніхто з них не страждав від безсоння, для якого в їхніх мовах не знайшлося навіть слова. І, що важливо, ніхто з них не скаржився на нестачу сну, на сонливість вдень, на бажання подрімати.

Виходить, що доіндустріальні мисливці-збирачі сплали стільки ж, скільки і сучасні цивілізовані люди: масштабне дослідження, проведене в 2002 році Американським онкологічним товариством, показало, що більшість з нас спить в середньому 6,5-7,5 годин.

×