Одразу після вступу російських військ до Львова, аби гарантувати своїм солдатам безпеку від місцевих, генерал Василь фон Роде наказав взяти під варту 12 заручників – по чотири від кожної місцевої громади: поляків, євреїв і українців. На це віце-президент Львова Тадеуш Рутовський повідомив, що єдиної української громади тут немає. Є власне українці – так звані мазепинці, – а є "старорусини", які вважають себе єдиним з росіянами народом. Проблему вирішили просто – кількість "закладників" збільшили до 16. Усіх поселили в готелі "Жорж", кожному дали окремий номер і обслугу, а біля входу поставили військовий патруль. Через кілька днів їх відпустили, взявши розписку не виїжджати з міста.
Громади по черзі відсилали до новопризначеного "градоначальника" Львова Сергія Шереметьєва свої делегації. "Старорусини" пообіцяли повну покірність, стриманішими були поляки та євреї. З "мазепинцями" ж розмова була коротка. Делегація, очолювана Володимиром Шухевичем, мала два прохання: не закривати їхні культурні товариства й публікувати урядові оповіщення також українською мовою.
"Недавно появився указ, котрим замкнено всі школи, інтернати й курси, бо польських і українських не хотять допустити, а московських ще не в силі запровадити, – обурювався невідомий львів'янин-українець. Його лист від 15 жовтня 1914 року зберігається в історичному архіві у Львові.
За неповний рік окупації арештовано 1200 українців. В Росію вивезли 578 з них. Зокрема 34 греко-католицькі священики й митрополита Андрея Шептицького. Українці сподівалися, що з початком світової війни силами австрійської армії вдасться возз'єднати Галичину з Наддніпрянщиною.
Кость Паньківський підсумовував: "Якби Східна Галичина вернула назад під Австрію, галицькі українці бояться, що австрійський уряд буде переслідувати українських інтелігентів і селян як мнимих прихильників Росії. На той випадок, якби Східна Галичина лишилася під Росією, галицькі українці бояться, що українські школи будуть закриті, українські товариства будуть розв'язані, українська мова буде вигнана із судів і урядів. Дальше бояться вони, що втратять політичну свободу, яку мали в Австрії, та що через незручну пропаганду православія і переслідування унії (греко-католицтва. – "Країна") багато галицьких українців перейде на латинство, а відтак спольщиться".
212 030 осіб жили у Львові у серпні 1914 року. 51% становили римо-католики – переважно поляки, 28% – юдеї, 18% – греко-католики, тобто українці. За рік населення зменшилося до 174 тис.
1 
1
Коментарі