В Україні найпопулярнішим способом виявлення відьом була перевірка водою. Про це розповіла доктор філософії в галузі історії (PhD), кандидат історичних наук Катерина Диса на тематичному вечорі "Нечиста сила у свідомості українців: міфи і реальність". Він відбувся 31 жовтня у Музеї історії міста Києва.
"Як визначити відьма жінка чи ні? Це базувалося на вірі в те, що вода не прийме все те, що пов'язане з нечистю, - повідомила історик. - Кажуть, що жінок зв'язували у специфічний спосіб - права рука до лівої ноги, ліва рука до правої ноги - і кидали у воду. При цьому жінки були прив'язані, тож якщо йшли на дно, їх витягували, не топили остаточно. Якщо якимось чудом жінка трималася на поверхні води, вважалося, що вода не приймає відьму. Були й інші способи виявлення відьом, але всі вони рідко застосовувалися. Зокрема, могли людину піддати допиту, іноді з тортурами. З іншого боку, кати не були розповсюдженим явищем в українських містах. Можливо, у цьому і щастя українських судів".
За словами Катерини Диси, значна кількість випадків звинувачення у відьомстві починалося з того, що чоловік підозрював свою дружину в тому, що вона є відьмою і, мовляв, зачаклувала його. Чоловіки дуже боялися цього. Могли прийти до суду і заявити: "Моя дружина щось насипала мені в чоботи". У цьому плані подібна сцена з повісті Григорія Квітки-Основ'яненка "Конотопська відьма" є дуже красномовним.
"За приписами суди не були закритими і на засідання могли приходити всі охочі. З іншого боку, з записів справ, які до нас дійшли, ми бачимо лише свідчення обвинувачених, свідків і тих, хто приносив звинувачення, - продовжила Катерина Диса. - Згадаю один цікавий і непересічний для українських теренів випадок, коли жінка сама почала себе звинувачувати. Навіть не звинувачувати, а хизуватися як вона навчена чарувати. Далі вона почала називати своїх спільниць, що також не було характерною рисою українських судів - тут не відшуковували спільниць, на відміну від Західної Європи. Там передбачалося, що для того, аби стати відьмою, жінка мала укласти договір з нечистю, та відвідувати регулярні нічні зібрання відьом. Оскільки в українській культурі не передбачався договір про відьомство, не було й потреби шукати спільників. А у цьому винятковому випадку жінка називає спільниць - розповіла чим вони займалися, як літали на березових кілках на "границю". Але вона не долетіла, бо була поганою ученицею, і впала з кілка, побилася. Тому не знає що відбувалося на шабаші, але всі інші, які долетіли, знають. Решту жінок викликали до суду, але вони, звісно, все заперечили. Їх відпустили, але попередили, що якщо будуть інші звинувачення щодо їхньої поведінки, то на них чекає покарання".
1 
1
Коментарі
1