14 квітня 1852 року при Університеті святого Володимира засновано Київський центральний архів давніх актів (зараз - Історичний архів України в Києві). Київський архів давніх актів можна вважати одним з найцінніших архівів в Україні. Архіви охоплюють усі сторони життя Правобережжя і показують історичний процес життя українського народу починаючи від XVI ст: колонізація степів, міський устрій, адміністрація, економічний побут, суспільні відносини, класова боротьба, набіги татар, культурно-релігійні стосунки та інше.
Ідея створення архіву для актових книг виникла серед членів Тимчасової комісії для розгляду давніх актів. 1849 року генерал-губернатор направив у Петербург доповідну записку, складену членом комісії М. Іванишевим, про необхідність створення архіву.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Архів опублікував документи українських емігрантів
Архів підпорядковувався Міністерству народної освіти і Правлінню Київського учбового округу. Перебував під наглядом київського, подільського і волинського генерал-губернатора. Безпосередньо архів підпорядковувався правлінню Університету Св. Володимира, в приміщенні якого й розміщувався. Керівництво архівом покладалося на завідувача університетської бібліотеки – бібліотекаря, який вважався також архіваріусом. Штат архіву складався з двох помічників архіваріуса і двох писарів. Нечисленність і низька оплата праці архівістів призводили до частої зміни чиновників.
З року 1852 по 1854 до Київського університету почали надсилати актові книги. Книжки розмістили у величезних ясеневих шафах. У 1886 архів придбав дуже цінні папери початку XVIII віку й до першої чверті XIX. Важливим завданням був облік документів. З цією метою архів провів уточнення фондування архівних матеріалів й обліку фондів, склав картотеку і список фондів, аркуші фондів, описи фондів.
Після Жовтневої революції архів поповнився новими документальними матеріалами. В 1941 у сховищах архіву було 5998 актових книг і понад 500 архівних фондів і колекцій. За тимчасової окупації Києва німці вивезли з архіву актові книги та цінні фонди, а решту спалили. Вцілілі матеріали було повернуто до Києва після закінчення війни.
Із 1992 року архів має сучасну назву: Центральний державний історичний архів України. Таємні фонди (жандармських управлінь та відділень, охоронних відділень, військових, судів, прокурорів, спеціальних комісій) розсекречено й доступно для користувачів. В архіві зберігається 1618 фондів, і понад 1 млн. 300 тис. історичних документів.
2 
1
Коментарі