Національний університет оборони України носитиме ім'я радянського генерала

 

Національному університету оборони України указом президента № 85/2013 присвоєно ім'я генерала армії Івана Черняховського.

Іван Даниилович Черняховський — радянський воєначальник, Двічі Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командуючий 60-ю армією Воронезького фронту, згодом Першого Українського фронту, генерал-лейтенант; командучий військами 3-го Білоруського фронту, генерал армії.

Народився 16 (29) червня 1906 року в селі Оксанина на Черкащині. Вихідець з родини бідного селянина, він працював на "чорних" роботах - був пастухом, помічником слюсаря, колійним працівником на залізниці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Порядних людей у владу треба заганяти палицею - генерал-лейтенант СБУ

Його  перша вчителька Любов Донець описала Черняховського так: "Це був красивий хлопчик: смуглолиций, очі карі, волосся  хвилясте. Дуже допитливий і жадібний до знань. Коли вербівці йшли до школи, а йти треба було 7 верств, Ваня незмінно крокував попереду всіх. Пам'ятаю, як після смерті батьків  Ваня вимушений був залишити школу і стати пастухом. Бувало вижене він череду в поле, а сам береться до книг. Я запитувала його, коли він приходив до мене за поясненнями нового матеріалу, чи не втомився він бува, Ваня завжди відповідав: "... ноги трохи втомилися, а так ні".

Ситуація змінилася, коли навесні 1922 року Черняховський екстерном склав іспити за курс неповної середньої школи і був обраний секретарем Вербовського комсомольського осередку. Через два роки пішов у Червону Армію. З вересня 1924 по жовтень 1925 року був курсантом Одеської піхотної школи, до якої спрямований за комсомольською путівкою Новоросійського окружного комітету комсомолу. З жовтня 1925 по серпень 1928 року — курсант Київської артилерійської школи.

Член ВКП(б) з 1928 року. У 1930 році закінчив вечірню середню школу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гітлер ледь не потрапив у полон у Запоріжжі

Майже за три роки поперемінно був командиром різних корпусів і загонів. З травня 1931 по травень 1932 року — слухач Військово-технічної академії імені Ф. Е. Дзержинського. З травня 1932 по листопад 1936 року — слухач командного факультету Військової академії механізації і моторизації РСЧА. Володів французькою мовою.

Радянсько-німецьку війну зустрів на посаді командира 28-ї танкової дивізії 12-го механізованого корпусу Прибалтійського Особливого військового округу (з червня 1941 — Північно-Західного фронту). З 15 червня по 25 липня 1942 року — командир 18-го танкового корпусу Воронезького фронту. З липня 1942 по квітень 1944 року — командувач 60-ю армією Воронезького фронту (з 23 березня 1943 року — Курського, з 26 березня 1943 року — Центрального, з 6 жовтня 1943 року — знову Воронезького, з 20 жовтня — 1-го Українського фронтів).

Перше звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" отримав "за високі організаторські здібності при форсуванні Дніпра і виявлений особистий героїзм", як сказано в Указі Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року.

У квітні 1944 року — командувач військами Західного фронту, а після його перейменування — 3-го Білоруського фронту.

 

Про характер Івана Черняховського сьогодні можна судити хіба що з кон'юнктурних спогадів, виданих у радянський час. Серед них вирізняються слова В. Чоломбитька, який в ту пору був комісаром одного з танкових батальйонів 28-ї танкової дивізії 12-го механізованого корпусу 8-ї армії Прибалтійського ОВО, яку Черняховський очолював.

"В місті, де була розташована наша частина, Черняховський встановив суворий військовий порядок: солдати не могли ходити по містечку без діла, посильний, виконуючи вказівки, пов'язані з ходінням військовим містечком, повинен був пересуватися бігом. За порядком в містечку слідкували  спеціальні командири і сержанти, які призначалися з числа кращих, культурних, зовні охайних товаришів і хороших стройовиків", - пише він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Такого рівня лідер ОУН ще не потрапляв до чекістів живим"

Іван Черняховський загинув 18 лютого 1945 року в районі міста Мельзак (нині Пенежно, Польща) внаслідок смертельного поранення. Помер того ж дня. Похований у Вільнюсі (Литва). У 1992 році прах Черняховського був перепохований у Москві на Новодівочому цвинтарі.

Демонтований владою Вільнюса, пам'ятник Черняховському було встановлено у Воронежі. Наприкінці 1942 року 60-а армія під командуванням Черняховського обороняла, а в січні 1943-го звільняла місто.

×