Почалася амністія кримських татар

5 вересня 1967 року в офіційному виданні "Відомості Верховної Ради СРСР" і місцевих ЗМІ був опублікований указ президії Верховної Ради (ПВР) СРСР №493 "Про громадян татарської національності, які проживали в Криму". Він формально розпочав процес амністії кримських татар, яких у 1944 році радянська влада тотально звинуватила у посібництві німецько-фашистським окупантам і депортувала з Кримського півострова.

Виходу документа передувала висока активність національного руху кримських татар – мітинги, зустрічі з керівництвом країни, судові процеси над активістами. До того ж наближалася важлива для СРСР дата – 50-річчя Жовтневої революції (7 листопада), і партійна номенклатура хотіла уникнути серйозних політичних ексцесів.

Формально указ міняв офіційну політику Союзу стосовно депортованих в 1944 році з Кримського півострова кримських татар.

У документі керівництво СРСР з одного боку визнавало, що "факти активної співпраці під час окупації певної частини татар, що проживали в Криму, з німецькими загарбниками були необґрунтовано віднесені до всього татарського населення Криму".

З іншого, в указі містилося твердження, що "громадяни татарської національності, які проживали в Криму" ..., вкоренилися на території Узбецької та інших союзних республік", тобто на територіях, куди вони були депортовані в 1944 році після звільнення Криму від фашистів.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: З Криму почали виселяти людей

У постанові президії Верховної Ради СРСР №494, що вийшла безпосередньо за указом, уточнювалося, що "громадяни татарської національності та члени їхніх сімей користуються правом, як і всі громадяни СРСР, проживати на всій території відповідно до чинного законодавства про працевлаштування та паспортний режим".

Як з'ясувалося, в паспортних правилах містилося роз'яснення, що кримським татарам заборонено селитися в Криму.

Після виходу указу кримських татар – членів КПРС на партійних зборах попередили, що указ – це остаточне рішення, й до тих, хто буде продовжувати боротися за повернення до Криму, будуть застосовані репресії як до націоналістів.

Попри це кримські татари спочатку сприйняли указ 1967 року як дозвіл повернутися на батьківщину. Однак, коли перші репатріанти спробували зробити це, їх не тільки не прописували, але і як 23 роки тому, силою виганяли за межі півострова.

Активісти національного кримськотатарського руху не залишили спроб змінити стан речей. Відразу після виходу указу у вересні 1967 року вони висловили своє ставлення до нього у зверненні до ЦК КПРС і президії Верховної Ради СРСР під назвою "Черговий крок у напрямку ліквідації кримськотатарського народу як нації". Зокрема, уточнювалося, що положення документу не відкидають доводи закону про скасування Кримської АРСР від 1946 року, а лише намагаються пристосувати їх до нинішнього дня.

"Указ 1967 року – не реабілітація, не політична реабілітація та навіть не амністія. Це... закон 1946 року, пристосований до умов сьогоднішнього дня", – говорилося у зверненні.

Таким чином, вихід у Радянському Союзі в 1967 році указу "Про громадян татарської національності, які проживали в Криму" не змінював політичну установку "Крим без кримських татар", а був лише спробою завуалювати чинний стан речей.

×