У червні 1908-го нью-йоркський продавець чаю Томас Салліван мав відправити клієнтам зразки нового сорту. Аби зекономити, розклав невеликі порції не у традиційні залізні банки, а в шовкові мішечки, які зшив власноруч.
Клієнти вирішили, що чайне листя так і треба запарювати. Продавець здивувався, коли наступного місяця йому замовили чай у таких самих пакетиках.
Під час Першої світової війни англійські солдати насипали чай у бинт — так звану "чайну шкарпетку" або "чайну бомбу" — й заварювали в казанках.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Винахідником шотландського кілта став англійський квакер Томас Ролінсон
1920-го чай у шовкових мішечках постачали лише в ресторани та готелі. Робили вручну. Та вже 1929-го в Німеччині розфасоване листя почали продавати й у звичайних магазинах, а пакетики виробляти на фабриках. Виготовляти з шовку було занадто дорого, тому невдовзі його замінили на марлю. У США в ту пору на чайні пакетики щорічно витрачали майже 7 млн метрів марлі.
Але вона надавала напою неприємного присмаку. Інженер американської паперової фабрики Фей Осборн узявся за розробку спеціального паперу для чайних пакетиків. Звернув увагу на м'який пористий матеріал, у який упаковували деякі сорти сигар. Осборн з'ясував, що його виготовляють у Японії вручну з якоїсь екзотичної рослини. Вирішує сам створити його. Пробує різні сорти дерев і зрештою зупиняється на манільських коноплях, із яких виплітають морські канати. У 1930-х пакетики з марлі ще конкурували з паперовими. Але винахід Осборна ставав дедалі популярнішим.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цар-гармата: історія улюбленої зброї ґанкстерів розпочалася 1915 року
Із початком Другої світової війни влада США не лише заборонила використовувати коноплі для чайних мішечків, але й конфіскувала в Осборна всі запаси для потреб флоту. Тоді підприємець домовився, що забиратиме списані канати з конопель, відчищатиме їх від бруду й мастил і робитиме з них пакетики. Та сировини все одно не вистачало. Інженер почав додавати до паперу віскозу. Вона мала пористу структуру, добре пропускала воду і не розмокала.
У всьому світі масово виробляти чайні пакетики почали 1953-го. Саме тоді винайшли фільтр-папір, який не надавав чаю жодного присмаку, пропускав воду, але утримував найдрібніші чаїнки всередині мішечка. Цей папір використовують для виготовлення чайних пакетиків і донині. Один такий містить у середньому 3,125 г чаю.
Пакетик з діамантами продали за 15 тисяч доларів
2004-го року британська чайна компанія "Тіпс" на своє 75-річчя виготовила чайний пакетик, оздоблений 280 діамантами. На його створення пішло три місяці. Пакетик продали на аукціоні за $15 тис.
— Ми хотіли нагадати людям, наскільки дорога кожна чашка чаю, — сказав тоді директор компанії.
5 
1
Коментарі