Справа "Болек", яку польський Інститут національної пам'яті (далі ІНП) трактував в пошуках Бурштинової кімнати, руйнує авторитет лідера "Солідарності" та першого президента Республіки Польща Леха Валенси. Протягом 17 років інститут не оприлюднив жодних доробок з питань нагляду за Лехом Валенсою у 80-х роках та дезінформував Службу безпеки, що намагалася дискредитувати його в очах комітету Нобелівської премії миру. Про це повідомляє Gazeta Wyborcza.
Немає також опрацьованих ІНП документів про переслідування Леха Валенси ,як активіста вільних профспілок у другій половині 70-х років. Немає, врешті і монографічних праць першого голови "Солідарністі" і лідера опозиції 80-х років.
ІНП має сотні файлів документів, які підтверджують, що Лех Валенса, так як він очолював "Солідарність", був опрацьований Службою Безпеки найбільше від усіх тодішніх лідерів опозиції. Діяльність Служби безпеки стосувалася його сім'ї і друзів. Після виходу з центру інтрернування він знаходився під наглядом 24 години на добу, Служба безпеки використовувала щодо Леха Валенси всілякі оперативні заходи. Проте ІНП наполегливо відмовляється поставити ім'я Леха Валенси в каталозі осіб переслідуваних комуністичними органами безпеки.
У публікаціях ІНП опущена або зменшена його роль в процесі відновлення суверенітету Польщі. До сьогодні єдина книга, яку опублікував ІНП на тему Леха Валенси, є монографія "Болек" Славомира Сенкевіча і Піотра Гонтарчика, яка доказує, що Валенса в період з 1970 по 1976 рік співпрацював з Службою Безпеки.
Матеріали з папки "Болек" зберігалися в будинку генерала Кіщака. Очільник ІНП Лукаш Камiнський говорить: "автентичні-не значить правдиві". Журналісти передали їх для отримання висновку експерта -графолога, який встановить, чи були ці рукописи підписані рукою Валенси.
Папка "Болек" представлена громадськості як історичне відкриття. Але незабаром стало очевидно, що представлені матеріали контроверсійні. Що стосується трьох документів: власний письмовий звіт "Болека" 12 січня 1971 р., два листа з підтвердженням отримання грошей - від 18 лютого 1971 року і 29 червня 1974 г. Ці документи були досліджені експертом - графологом, де він постановив , що Валенса їх підписував власноруч.
ІНП пояснює, що графолог досліджував копії, хоча люстраційний суд дав зрозуміти, що це були оригінали. Але як зазначає проф. Піотр Гігрдвин з кафедри кримінології в Університету Варшави: навіть якщо графолог досліджував тільки копії, експертам ясно, що на підставі копій ви не можете нічого стверджувати , оскільки точно не знаєте чи точно відображає копія оригінал.
ІНП спростовуючи твердження, що не проінформували громадськість про вирок графолога , повинні були визнати, що "справжні документи з портфеля "Болек" не були до сих пір перевірені. Що тільки доводить, що ІНП повів себе не професійно.
Нарешті, показані для громадськості документи не є повними і мають ознаки численних втручань в їх зміст. Навіть побіжний аналіз показує, що це не відповідає усім формальним критеріям
Активно критикуючи "правду шафи Кіщака" ІНП порушує закони. Як одкровення інститут представив "невідомі щоденники Кіщака", які виявилися надрукованою книгою "Генерал Кіщак говорить. Всі мають рацію" Вітольда Берешя та Єжи Скчиласа 1991 року та виданою накладом 300 тис. примірників.
Жоден історик ІНП про неї не знав, не бачив і не чув? Камінський публікує акти таємних служб листи адресовані до Кіщака приватною особою і приватні записи шефа Міністерства оборони.
Все більш стає очевидним , що дії ІНП щодо Леха Валенси відзначені політичною неприязню і призводять до спотворення ролі, яку він відіграв в новітній польській історії. Документи з папки "Болек" не є однозначними і дають лише фрагментарне уявлення про діяльність Леха Валенси.
Але що далі ? ІНП не змінює напрямок своєї політики. Суботня демонстрація спрямована на оборону лідерів "Солідарності" показала, що поляки розуміють, яка гра насправді відбувається.
.
2 
1
Коментарі