Про суперечності життєвої долі митрополита УГКЦ 1901-1944 років Андрея Шептицького в ефірі "Історичної правди" розповів декан Львівського Національного університету Роман Шуст. З одного боку, владика Андрей мав беззастережний авторитет серед населення і далеко за межами Галичини. З іншого - мав не прстоі відносини з українським націоналістичним рухом, діячі якого часом представляли митрополита як польського ставленика. Поляки ж не приймали Шептицького як такого, що відійшов від католицизму.
"Багато хто з родини Шептицьких і нині не можуть вибачити митрополиту Андрею обраного ним шляху до греко-католицької церкви, - розповів він. - Рід Шептицьких був відомий на Галичині ще з княжих часів. Їхнє родове гніздо знаходиться у селі Шептичі у Самбірському районі. Материнська лінія Фредро - чисто польська. Натомість по батьковій лінії - це давній український боярський рід, який сполонізувався, але дав УГКЦ у 18 столітті двох митрополитів і єпископа".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Священики РПЦ молилися на Гітлера"
Польська шляхетська традиція домінувала у родині Шептицьких над пам'яттю про греко-католицьких ієрархів минулого. Вихований у польській католицькій франкомовній родині Андрій Шептицький все ж повертається до УГКЦ.
"Як Андрій перейшов до українства? Я вважаю, що через церкву. В їхньому родинному маєтку в Прилбичах була греко-католицька церква. Він відвідував служби, думаю, що користувався і родинним архівом. У нього це почуття проявилося зсередини. Незважаючи на те, що батьки не схвалювали його вибору, можливо справа йшла до розриву з батьками, вони згодом усвідомили, що це не випадкові почуття, а поклик душі, і прийняли його вибір стати монахом греко-католицької церкви. Його брат ігумен Климентій у 43 роки перестав бути адвокатом, а став священиком. Ще мав двох братів - один був австро-угорським генералом, а пізніше у польській армії міністром оборони. Інший брат - господар - був розстріляний у своєму маєтку більшовиками 1939 року", - пояснив Шуст.
Про холодне ставлення Шептицького до ОУН сьогодні згадують не часто. На думку Романа Шуста, воно цілком вписувалося у релігійну канву:
"Митрополит був людиною свого часу, вихований на австро-угорському парламентаризмі. Він не міг прийняти терорризм в принципі, бо є заповідь "Не вбий". До ОУН він мав своє ставлення, я б не сказав, що негативне, але таке, що базувалося на засадах релігійної моралі. Також відомою є історія з листом до Гіммлера в роки війни, в якому засудив убивства євреїв. І там ніби-то прозвучала така фраза: "Якби це сказав граф Шептицький, то його треба було би повісити, але митрополит Шептицький має право так говорити". Тобто він мав непідважний авторитет. Якщо поглянути на нього - аристократ, мав три докторати, володіння багатьма іноземними мовами".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Митрополит Йосип Сліпий 18 років відбув у радянських концтаборах
Чому ж набожні галицькі селяни не почули закликів митрополита, попри його височезний авторитет, не підтримувати ОУН у насиллі проти поляків на Волині та не допомагати нацистам у винищенні євреїв?
"В умовах війни природні інстинкти починають домінувати над мораллю. Мені здається, що Шептицький не міг зробити більше, ніж зробив. Перше - він дав дозвіл священикам писати метрики для євреїв. Друге - у своїх палатах він постійно ховав кілька десятків євреїв. Коли німці приходили до нього з візитом, євреї часто були приховані за дверима. Одну групу вивезли приховувати до монастиря, відразу збирали нову групу. Тож Церква жила у постійному страху".
2 
1
Коментарі
5