У квітні 1908 року у Львові відбувся перший акт політичного терору з боку українців. 21-річний студент Мирослав Січинський вбив намісника Галичини графа Анджея Потоцького.
Потоцький підтримував галицьких русофілів. Через це представників українських партій поменшало в австрійському парламенті і галицькому сеймі. Виглядало так, що галицька адміністрація дискримінує українське населення.
Січинський ішов на цей крок свідомо. "Се за наші кривди, за вибори, за смерть Каганця!" — вигукнув студент, випускаючи кулі. Після злочину не тікав, дочекавшись арешту.
Про реакцію української громади на це вбивство і його значення для українського руху в ефірі "Історичної правди" розповів історик Ігор Чорновол.
За його словами, вчинок Січинського викликав шок серед української спільноти. Його одностайно засудили і церква на чолі з митрополитом Шептицьким, і праві українські органзації.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Втечу Січинського з в'язниці українці готували три роки
"Спочатку всі розгубилися, засудили. Адже потрібно розуміти дух епохи, - наголосив історик. - Тоді такі речі траплялися за кордоном - щороку у Росії гинули міністри або поліцмейстери. Було враження, мовляв: "Це так в азіатській Росії. А ми, все-таки мешканці Австро-Угорської монархії, отже ми вищі". Так само думали і галицькі українці, вони відмовилися від Січинського. Навіть його рідна Українська соціальнор-демократична партія. Перша версія була, що це змова. Ніхто не думав, що це може зробити один чоловік. Стратегія його адвокатів була наполягати на тому, що він є психічно нездоровим".
Мирослав Січинський мав кепську родову історію - кілька його братів здійснювали спробу самогубства. Тож на основі цього адвокати намагалися довести душевну хворобу підзахисного. Однак, експертиза визнала Січинського осудним. З іншого боку, ніхто не міг повірити, що таке вбивство могла організувати одна особа. На суді матір Січинського виступила на захист сина, визнавши себе співучасницею, хоча всю "операцію" він здійснив самостійно.
Зрештою, справа Січинського стала свого роду "подарунком "для українців, тому що створила привід для озвучення українського питання на всю Європу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Ольжича полювало і гестапо, і служба безпеки бандерівців, і енкаведисти
"Я думаю, що під тиском знизу український істеблішмент змінив стратегію поведінки. Варто згадати, що тоді у Львові кілька днів громили українські установи. А по селах навпаки, здавалося, от-от мають запалати маєтки дідичів. Тож в цій напруженій ситуації українська еліта змінила свою стратегію - вона починає використовувати цю трагедію з метою досягнення політичних цілей. Згідно конституції галицького сейму українці й поляки були рівноправними народами, але в дійсності цього не було. Польській владі було що закинути. Тож цю трагедію вдало використали і зрештою вона перетворилася на компромат на польську владу", - розповів Ігор Чорновол.
Січинськоий став першим національним героєм галичан. На основі вшанування Січинського селяни дійшли до певного рівня політичної свідомості. Цей культ протримався до Першої світової війни і після неї вже не відродився.
1 
1
Коментарі
8