Микита Хрущов хотів провести над Василем Куком показовий судовий процес і розстріляти

11 січня 1913 року у Красному Буського району Львівської області народився останній провідник Української повстанської армії Василь Кук.

1929 року він став членом Української військової організації. 1933-го вступив до юридичного факультету Люблінського університету, став зв'язковим Крайової екзекутиви. З 1933 по 1936 рік Кук перебував у ув'язненні. З травня 1937-го перейшов на нелегальне становище.

Після проголошення 30 червня 1941 року Акту про відродження Української держави у Львові очолив похідну групу, яка мала оголосити відродження держави у Києві. Біля столиці Кука арештували нацисти. Він зміг утекти та очолити Провід ОУН у Дніпропетровську.

Василь Кук повернувся в Галичину 1944 року. Став другою людиною в ОУН після Степана Бандери. Він очолив УПА-Південь. У квітні 1944 командував найбільшим боєм в історії УПА під Гурбами. Там 5 тисяч повстанців протистояли 30 тисячам вояків НКВС. Бійцям УПА вдалось прорвати оточення. Після смерті провідника УПА Романа Шухевича в березні 1950-го Кук став керівником повстанців.

Кук уперше почав видавати листівки УПА російською мовою. Йому вдалося залучити до боротьби неукраїнське населення, в першу чергу росіян. Він вимагав реформувати ідеологію ОУН від радикальної правої до ліволіберальної.

На початку 1950-х видавав розпорядження про перехід до глибокого підпілля з подальшою легалізацією учасників УПА.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ми бандерівці і цим пишаємось – у Львові вшанували лідера ОУН

"Коли б совєти діяли тільки воєнними методами, вони б не ліквідували підпілля", - казав він. Органи радянської безпеки використовували в боротьбі з упівцями секретних агентів. Впроваджували оперативників у оточення лідерів підпілля. Це дозволило чекістам у 1954 схопити Кука.

Василь Кук 6 років перебував в ув'язненні. Двічі з ним зустрічався голова КДБ УРСР Віталій Нікітченко. Пропонував написати викривальну книжку про українське підпілля та політичну еміграцію. Провідник відмовився.

Микита Хрущов вимагав провести над Куком показовий процес, а тоді розстріляти. Після початку "відлиги" його разом із дружиною 21 липня 1960 року випустили на свободу. Надали квартиру в Києві та роботу. 19 вересня 1960 прочитав по радіо відречення від ОУН та УПА.

Кук працював у Центральному державному історичному архіві в Києві, в Інституті історії АН УРСР. Після написання праці "Марксизм-ленінізм про українське національне питання" був звільнений із роботи з забороною працювати в школах та наукових установах. Перебивався випадковими заробітками, 1986 року вийшов на пенсію. 1988 року його зняли із оперобліку.

Помер Василь Кук 9 вересня 2007у Києві. За заповітом його поховали у Красному.

×