Керівник лабораторії континентальних екосистем мезозою і кайнозою Томського державного університету Сергій Лещинський запропонував нову гіпотезу, яка пояснює вимирання мамонтів та інших великих ссавців в кінці плейстоцену. Вчений виклав своє припущення в статті, опублікованій журналом Archaeological and Anthropological Sciences. На думку вченого, в цей період мамонти Північної Євразії відчували хронічну нестачу мінералів. Дефіцит необхідних хімічних елементів і став для них фатальним.
Раніше більшість учених розглядали в якості основних причин зникнення мамонтової фауни зміну клімату та вплив людей, допускаючи одночасний вплив обох цих факторів. Менш популярні гіпотези допускали розповсюдження будь-яких інфекційних захворювань, які згубили мамонтів. Але ніхто раніше не звертав увагу на геохімічні зміни середовища, в якому мешкали мамонти.
Сергій Лещинський присвятив понад десять років вивченню приблизно 23500 копалин кісток і зубів мамонтів і виявив на них численні ознаки остеопорозу, остеомаляції (розм'якшення кістки), остеофіброзу (викривлення кістки), артрозу і інших захворювань суглобів. Ці патології пов'язані з недостатньою мінералізацією скелета. У деяких колекціях остеопороз спостерігається у 90% зразків. Частина кісток не просто пошкоджена, а прямо-таки знівечена цими захворюваннями. Патології відзначаються у мамонтів різного віку, включаючи дитинчат, що означає розвиток хвороби ще у внутрішньоутробний період через мінеральний голод, який відчувала матір.
Якщо мамонти були настільки сильно вражені остеопорозом і остеомаляцією, вони повинні були отримували вивихи і переломи кісток навіть за порівняно невеликих навантаженнях. Зламавши кінцівки або хребет, мамонти втрачав їжу і можливості йти за стадом, стававши жертвою хижаків. Схожі проблеми були у шерстистих носорогів і печерних ведмедів. Такі тварини, як коні, зубри і олені змогли пережити цей період завдяки більшій мобільності. Великі котячі вимерли через зникнення видів, які були їхньою здобиччю.
Вчений звертає увагу на знахідки мамонтів у озерно-алювіальних солонцях. Там, на грунтах, багатих на мінеральні солі, тварини скупчувалися, оскільки могли легше задовольняти потребу в мінералах. У травних трактах мамонтів збереглися мінеральні субстанції, проковтнуті на солонцях. У деяких випадках вони становлять до 90% від маси всього вмісту кишечника або маси копроліту.
Передбачається, що близько 17 - 10 тисяч років тому через те, що клімат став більш вологим і теплим, значно розширилося поширення кислотних і кислотно-глейових грунтів, бідних на важливі для життя хімічні елементи: кальцій, натрій, магній, фосфор, йод та інші. Якби не цей фактор, мамонти та інші представники великої плейстоценової фауни могли б пережити і кліматичні зміни, і появу людей.
3 
1
Коментарі