Майже два століття тому, 6 січня 1822 року (за іншими версіями - 1818 року) у невеличкому містечку Нойбуков у родині пастора народився хлопчик, якого назвали Генріхом. Однак як свідчить сама біографія відомого археолога, його можна з великою долею ймовірності вважати Одиссеєм ХІХ століття. У його житті було багато подорожей, але й не менше таємниць.
На перший погляд, біографія Генріха Шлімана добре відома, однак у ній багато дискусійного.
Відомо, що у 9-річному віці Генріх втратив матір, а його батько одружився вдруге. У цій родині хлопцеві було дуже не затишно, тому вже у 14 років він переходить на свій хліб. У невеличкій крамничці у сусідньому містечку Фюрстенберг Шліман пропрацював понад п'ять років.
Проте таке життя не вабило Генріха - він прагнув подорожувати. З цією метою на початку 1840-х років він подався до Гамбурга, де завербувався юнгою на корабель, що прямував до Венесуели, однак побувати у Південній Америці Шліманові вдалося аж через 20 років. А корабель, на якому плив майбутній археолог, затонув біля берегів Голландії.
Молодий юнга ледве врятувавшись від смерті у воді, мусив щось вигадати, щоб не померти голодною смертю. Просячи милостиню, хлопець добрався до Амстердама, де влаштувався продавцем у один магазин.
Саме з цього моменту розпочинається карколомна кар'єра Генріха Шлімана як торгового агента. Вважається, що за 2 роки він завдяки вигаданій ним самим методиці опанував англійську, французьку, голландську, іспанську, португальську й італійську мови. Водночас можна стверджувати, що це один з найважливіших та найзагадковіших періодів у житті Шлімана.
Сам Шліман стверджує, що він жив на холодному горищі, майже всі кошти витрачав на самоосвіту, оскільки закінчити навіть школу чи гімназію йому не вдалося.
У 1844 році Генріх Шліман, оцінивши важливість російського ринку для його фірми, взявся за вивчення російської мови. Завдяки своєму унікальному методу він вже за 6 тижнів (!) опанував російську мову і налагодив торговельні зв'язки між Голландією та Росією, а згодом заснував і свою фірму, яка дуже швидко стала успішною та зробила Шлімана одним з найбагатших людей тогочасної Європи.
Але бути багатим торговцем не було головною метою життя для Генріха Шлімана. Він мріяв стати археологом та знайти стародавню Трою.
Корені цієї мрії варто шукати ще у дитинстві Генріха. За легендою, коли хлопчикові було 8 років батько подарував йому книгу "Історія Стародавнього світу" з малюнками. З цієї книги юний Герпіх дізнався про давню Трою і вирішив будь-що її знайти. Ми не маємо ні часу, ні можливостей встановити, що в цій легенді правда, а що - вигадка. Можемо лише стверджувати, що на початку 1860-х років Генріх Шліман поступово згортає свою підприємницьку діяльність з метою приступити до розкопок легендарної Трої.
Однак перед тим Шліману захотілося побачити світ і він вирушив до Південної Америки, відвідав також Північну Африку, руїни Карфагена, Індію, Китай. Через два роки він повернувся у Європу і оселився у Парижі.
Саме в цей період Генріх Шліман розпочинає активно готуватися до майбутньої експедиції. Для цього він ще раз студіює Гомера, вивчає спершу новогрецьку, а потім і давньогрецьку мови.
У 1868 році він здійснив поїздку на острів Ітака через Пелопоннес і Трою. Там він почав здійснення своєї заповітної мрії - пошуки Трої. Генріх Шліман писав в мемуарах:
Крім нашої наснаги до великої справи відкриття Трої, ми не мали нічого, що зігрівало б нас.
Наступного року Генріх Шліман одружився з прекрасною грекинею Софією Енгастроменос. Шукаючи майбутню дружину, Шліман наполягав, щоб вона знала Гомера та була розумною. У Софії ж злилися всі ці риси, до того ж, вона була дуже вродлива і молодша за свого чоловіка на 30 років, однак це не стало перешкодою їхньому сімейному щастю. Крім того, Софія повністю поділяла захоплення свого чоловіка археологією.
Наступного року після весілля Шліман розпочав розкопки на пагорбі Гіссарлик. Він почав свої розкопки для того, щоб розшукати гомерівську Трою, але за порівняно невеликий період він і його помічники знайшли не менше семи зниклих міст.
Проте такі результати розкопок не задовольняли амбітного археолога-аматора, тому у 1873 році він думав про те, щоб завершити розкопки. Але 15 серпня 1873 року Шліман зробив своє найважливіше відкриття - "скарби Пріама" - скарб, який складався з приблизно 100 прикрас із золота, срібла та інших металів. Діадеми, ланцюжки, браслети, підвіски, чаші пізніше були датовані близько 2400 роком до н.е. Таким чином, "скарб Пріама" виявився на тисячу років "старшим", ніж думав Шліман.
Після цього Шліман почав більш активно досліджувати Гіссарлик - він організовував сюди експедиції у 1878-1879 роках, 1882 році (працював разом з археологом та архітектором Вільгельмом Дерпфельдом), у 1889 та 1890 роках.Шліман проводив розкопки не лише в Малій Азії, а й на території Греції (у Тіринфі, в Беотії тощо)
Протягом усього цього періоду йому доводилося постійно боротися зі скептиками, які не вірили в те, що Шліман розкопав давню Трою. Це дуже підкосило здоров'я археолога, хоча й суперечка була вирішена на його користь.
Шліман довгі роки страждав запаленням середнього вуха і в листопаді 1890 року в Галлі переніс операцію з цього приводу. Закінчивши курс лікування, він вирішив повертатися до Афін через Італію, бо хотів відвідати Помпеї, проте в Неаполі його стан здоров'я різко погіршився. Запалення перекинулося на мозок. Археолог упав просто на вулиці. Увечері 26 грудня 1890 року його не стало.
Похований на Першому афінському кладовищі разом з дружиною Софією.
3 
1
Коментарі