27 червня 1937 року командувача 5-им кавалерійським корпусом Костянтина Рокосовського виключили з лав ВКП(б). Ще за місяць вигнали з армії. У серпні того ж року арештували в Ленінграді й відправили до тюрми на Шпалерній вулиці. Причиною репресій були свідчення колишніх високоповажних військових, арештованих у справі маршала Тухачевського. Рокосовському закидали співпрацю з польською та японською військовими розвідками.
Докази у справі базувалися нібито на свідченнях Адольфа Юшкевича – поляка й товариша Костянтина. Рокосовський вимагав очної ставки: він знав, що Юшкевич загинув у бою за Перекоп. Майбутнього маршала слідчі били й піддавали тортурам – вибили три передніх зуби, зламали шість ребер, гамселили молотком по пальцях ніг. У катуваннях особисто брав участь начальник ленінградського УНКВД Леонід Заковський. Утім Рокосовський набагато пережив свого ката. У 1938 році Заковського звинуватили в шпіонажі на користь Німеччини й розстріляли. А майбутній маршал залишався сидіти. Йому ніяк не могли підібрати учасників змови. Та й сам він не свідчив проти колишніх колег. Двічі Костянтина Ксаверійовича виводили на удаваний розстріл. Стріляли холостими патронами й знову доправляли до камери. Але він продовжував триматися. У березні 1940 року навчений невдалою фінською компанією Сталін прислухався до прохання маршала Семена Тимошенка й визволив Рокосовського з тюрми. Йому й родині: дружині й дочці, яких до цього активно травили, дали путівку в Сочі, щоби поправили здоров'я.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Визволителя Праги повісили у внутрішньому дворі Бутирської тюрми
Якось під час війни молодий офіцер зв'язку помітив шрам над бровою Рокосовського.
– Це вас осколком ранило, товаришу маршал? – запитав.
Командувач посміхнувся.
– Не осколком, а дерев'яним табуретом під час допиту.
Костянтин Рокосовський народився у Варшаві в родині польського шляхтича й білоруської дворянки. Батько – Ксаверій був ревізором Варшавської залізниці. Заробляв непогано, бо Рокосовські мали будинок на вулиці Маршалковській – найдорожчій у Варшаві. Однак у 1902 році помер батько, а в 1911 – мати. Костянтин працює помічником зубного лікаря, а згодом – каменяра. В 1914 іде добровольцем на фронт. Дослужився до унтер-офіцера. В 1917 його двоюрідний брат Франц Рокосовський покине фронт і піде в націоналістичну польську організацію, а Констянтин разом із Юшкевичем – у Червону Армію. У 1919 вступив у партію більшовиків і отримав партійний білет під номером 239. Воював на східному фронті. Під кінець громадянської війни командував полком. У 1923 році одружився на Юлії Барміній. У 1925 народилася дочка Аріадна.
У тому ж році продовжив навчання в Ленінграді. Там познайомився з Георгієм Жуковим. У 1935 році присвоїли звання комдива. Після звільнення з тюрми й уведенням генеральських звань – генерал-майора. У 1942 році Рокосовський віддячить Тимошенкові за звільнення – зупинить німецькі війська, що рвалися до Сталінграда, після невдалої Харківської операції, яку проводив маршал Тимошенко.
Сталін теж цінував свого колишнього в'язня. Якось, узнавши, що той підтримав атаку в передовому танку, прислав телеграму: "Якщо хочете бути танкістом, я задовольню ваше бажання".
Учорашній "польський шпигун" відзначився неабияким умінням у війні з німцями. Його війська завжди були вишколеними й дисциплінованими. Зоряний час для Рокосовського настав під Сталінградом. Він оточив і змусив здатися в полон самого фельдмаршала Паулюса. Після тріумфу Сталін став звати його по імені й батькові. Раніше так вождь шанував лише маршала Шапошникова. Свої поздоровлення воєначальнику прислав і начальник тюрми, де він сидів.
– Радий старатися, громадянине начальник, – не то жартома, не то серйозно відповів Рокосовський.
Під час форсування Дніпра в Білорусії Костянтин Ксаверійович наполіг на одночасному наступі з двох плацдармів, чим неабияк здивував Сталіна. Після деяких вагань, той дозволив наступ, зваживши на впевненість командуючого.
Згодом Рокосовському випало звільняти рідну Польщу. Втім поляки справедливо закидали йому злочинну бездіяльність під час варшавського повстання. Полководець не зміг порушити наказ Сталіна не наступати й дати можливість німцям придушити "не комуністичний виступ" у польській столиці. Хоча у воєначальника залишалася у Варшаві рідна сестра.
Невдовзі війська 2-ого Білоруського фронту підійшли до Берліна. Рокосовському подзвонив Сталін.
– Є пропозиція призначити командувачем Другого Білоруського фронту маршала Жукова.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Політ до Полтави змусив Гітлера переглянути свої расові погляди"
Пізніше Костянтину Ксаверійовичу пояснили, що взяти Берлін мав не поляк і виходець із дворян, а росіянин з "правильним" походженням.
А вже за рік на Вищій військовій раді охочого до трофейного майна Жукова критикували на всі заставки: "нечесний комуніст", "політично небезпечна людина". Однак Рокосовський підтримав його.
У 1949 році польський президент Болеслав Берут попросив Сталіна прислати Рокосовського міністром оборони. Багато хто в Польщі вважав його "московітом". У 1950 році на маршала було здійснено два замахи офіцерами Армії Крайової. Однак після смерті Берута першим секретарем Польської робітничої партії вибрали Владислава Гомулку. Він відразу звільнив Політбюро від усіх сталіністів і найперше – від Рокосовського.
Маршал повернувся в СРСР. У 1962 році відмовив Хрущову, коли той просив розкритикувати Сталіна. Сказав, що поважає вождя.
Утім, за словами доньки, доки жив Сталін, Костянтин Ксаверійович боявся повторного арешту. Вночі під голову клав пістолет.
– Живим я їм не дамся, – пояснював.
2 
35413
Коментарі
14