Козаки на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним захопили московське місто Лівни і знищили його захисників 7 липня 1618 року. Тоді тривав похід 20-тисячного козацького війська на Москву.
Містечко Лівни вважалося одним із найбільш укріплених на півдні князівства. Мало дерев'яну і земляну фортецю, що забезпечувала охорону кордонів Московії від нападів татар з Муравського шляху.
Спочатку козаки обступили місто, а згодом розпочали швидку і несподівану атаку на фортецю. Увірватися всередину вдалося уже до першої години дня. У різанині, окрім захисників, загинув воєвода Петро Данилов, а перший воєвода князь Микита Егупов-Черкаський потрапив у полон.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розгромили найбільший невільничий ринок
"Прийшов він, пан Сагайдачний, з черкасами з під України під місто Лівни, і Лівни приступом узяв, і багато крові християнської пролив, багато православних селян і з дружинами і з дітьми посік невинних, і над багатьма православними християнами наругу вчинив і храми Божі осквернив, розорив і будинки усі християнські пограбував і багатьох дружин і дітей в полон увів", - згадує про захоплення міста Більський літописець.
Насправді, згадки про безчинства, особливо про наругу козаків над православними храмами, виглядають дещо перебільшеними. Сагайдачний був відомий, як великий оборонець православної віри. Однією із умов козацького походу на Москву задля підтримки Польщі, була вимога припинити утиски католиками православного населення. Того ж воєводу Микиту Черкаського не замордували, а звільнили. Уже згодом він став стольником у московського царя Михайла Федоровича.
Оволодівши містом, запорожці поповнили запаси пороху, провізії і рушили далі. Захопили Путивль, Рильськ, Курськ, Валуйкі й інші міста, згодом взяли в облогу і саму Москву, під якою простояли до підписання мирного договору в грудні. Саму фортецю Лівни згодом швидко відновили.
Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний із козаками урочисто зустрів Єрусалимського Патріарха Феофана ІІІ у Києві 25 березня 1620-го.
Цього дня від імені всього Війська Запорозького Сагайдачний попросив у Феофана відпущення гріхів за пролиття крові християн під час московського походу 1618 року. Тоді 20 тис. українських козаків, в обмін на обіцянки короля Речі Посполитої Сигізмунда III розширити козацьку автономію та припинити утиски православної церкви, вирушили на порятунок польського війська королевича Владислава, що стояло без підкріплень табором коло Вязьми - тепер Смоленської області Росії.
Замість звільнення поляків Сагайдачний організував похід козаків одразу на Москву, не попередивши короля. Він став настільки блискавичним та успішним, що вже 11 грудня 1618-го Москва уклала з Польщею Деулінську угоду, повернувши їй Смоленську, Чернігівську та Новгород-Сіверську землі. Тоді ж козаки ухвалили рішення про припинення бойових дій та повернулись в Україну.
3 
1
Коментарі