Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний із козаками урочисто зустрів Єрусалимського Патріарха Феофана ІІІ у Києві 25 березня 1620-го. Священник повертався із Москви після інтронізації Патріарха Московського Філарета Романова.

Цього дня від імені всього Війська Запорозького Сагайдачний попросив у Феофана відпущення гріхів за пролиття крові християн під час московського походу 1618 року. Тоді 20 тис. українських козаків, в обмін на обіцянки короля Речі Посполитої Сигізмунда III розширити козацьку автономію та припинити утиски православної церкви, вирушили на порятунок польського війська королевича Владислава, що стояло без підкріплень табором коло Вязьми - тепер Смоленської області Росії.

Замість звільнення поляків Сагайдачний організував похід козаків одразу на Москву, не попередивши короля. Він став настільки блискавичним та успішним, що вже 11 грудня 1618-го Москва уклала з Польщею Деулінську угоду, повернувши їй Смоленську, Чернігівську та Новгород-Сіверську землі. Тоді ж козаки ухвалили рішення про припинення бойових дій та повернулись в Україну.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Києві відновили давню православну митрополію

Запорожці отримали винагороду в розмірі 20 тис. злотих, але Сагайдачний наполягав на виконанні обіцянок щодо православної віри, ліквідація якої відбувалася після прийняття Берестейської унії 1596 року. Виконувати обіцянку влада не поспішала, тому гетьман вирішив діяти самотужки, розраховуючи на зовнішню підтримку.

Патріарх Феофан мав гарні відносини із козаками, які й охороняли його дорогою до Москви. Відпустив їм гріхи та пообіцяв допомогти відновити православну ієрархію Київської митрополії та висвятити митрополита разом із єпископами, що і зробив під охороною козаків 10 вересня 1620 року. Тоді, вперше за 24 роки, в Україні відродилась православна церква.

×