Італійський скрипаль-віртуоз Нікколо Паганіні зумів стати знаменитим на весь світ завдяки віртуальній грі на скрипці. Казали, що він уклав договір з дияволом, а замість струн на його скрипці були натягнуті кишки замученої ним жінки.
Ми зібрали цікаві факти із життя цієї неймовірної людини.
Композитор народився в багатодітній родині 27 жовтня 1782-го в Генуї (був третім з шести дітей). Його батько спершу працював вантажником, а пізніше відкрив крамницю в порту. Однак під час перепису населення Генуї вказали, що Антоніо Паганіні був "продавав мандоліни" - так наказав сам Наполеон.
Шлях до слави у Паганіні не був легким. З дитинства (з 5 років батько почав учити хлопчика грати на мандоліні, а з 6 - на скрипці) йому доводилося терпіти тиранію батька, який змушував його займатися музикою цілими днями, не дозволяючи виходити на вулицю. Зачиняв хлопця голодного в підвалі, якось його ледве не поховали живцем. Виснажений щоденним музикуванням, хлопчик занедужав і впав у каталепсію — стан на межі життя та смерті. Батьки вирішили, що він помер, поклали в труну, але Нікколо вчасно оговтався. Після хвороби він не залишив занять, і скоро слава про талановитого скрипаля вийшла далеко за межі Генуї.
У 8-річному віці Паганіні написав скрипкову сонату і кілька важких варіацій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 11 перевірених фактів про скрипкового диявола Ніколо Паганіні
Перший публічний концерт музикант дав 31 липня 1795 року в театрі Сант-Агостіно міста Генуї - виручені кошти пішли на те, щоб хлопчик (а Ніколо того року виповнилося тільки 13 років) відправився в Парму - навчатися в Алессандро Ролла (відомого скрипаля і педагога ). Коли сімейство Паганіні (батько і син) приїхали до нього, той відмовився їх приймати, бо був хворий. Але поруч з кімнатою викладача лежала скрипка та ноти щойно написаного твору. Тоді Ніколо взяв інструмент і тут же зіграв твір - здивований педагог, почувши виконання Паганіні, вийшов до гостей і сказав, що він вже не може нічому навчити хлопчика - той і сам все вміє.
У юному віці він створив більшу частину своїх знаменитих капричіо, які досі залишаються унікальним явищем музичної культури.
У грі на скрипці Паганіні був справжнім віртуозом. Швидко освоївши традиційну техніку, він почав експериментувати: імітував спів птахів і людський сміх, звучання флейти, труби, ріжка, мукання корови, застосовував різноманітні звукові ефекти.
Він плутав рік свого народження, писав, що є другим сином в сім'ї, хоча в родині було ще два брати. До подібних промахів маестро ставився досить байдуже, заявляючи, що його пам'ять "розташована не в голові, а в руках, коли вони тримають скрипку".
Маестро вважав за краще не записувати свої твори на папері, щоб залишатися єдиним виконавцем (а тих, хто міг виконати мелодії Паганіні навіть з нотами, було мізерно мало).
У 19 років він пережив першу і єдину справжню любов до жінки, імені якої він ніколи не називав. Їх роман тривав 3 роки, але залишив відбиток на все життя. Відтоді він відчував постійну самотність, незважаючи на безліч любовних зв'язків.
Одного разу Паганіні уклав парі про те, що зможе диригувати оркестром за допомогою скрипки, на якій будуть всього дві струни. Йому вдалося не тільки виграти парі, але і справити враження на сестру Наполеона Елізу Бонапарт – вразлива корсиканка від захвату втратила свідомість. Так почався їхній роман.
Гра на двох струнах не стала межею можливостей Паганіні: в день народження Наполеона він перевершив самого себе, зігравши на одній струні. До Елізи скрипаль швидко втратив інтерес і захопився іншою сестрою Бонапарта Поліною Боргезе. Їхній зв'язок був такий же недовгий.
Так само легко, як жінок, Паганіні підкорював міста і країни. Йому аплодували в Італії, Австрії, Німеччині, Франції, Англії, Ірландії. Скрізь, де він з'являвся, тут же траплялися кумедні історії, що породжували чутки. Після концерту у Відні один із слухачів стверджував, що він бачив, як за спиною музиканта стояв диявол і водив його рукою зі смичком. Журналісти підхопили цю новину і повідомляли її цілком серйозно.
На численних карикатурах його зображували потворним, в газетах характеризували як жадібну, скупу і дріб'язкову людину, заздрісники і вороги розпускали про нього безглузді чутки. Погана слава супроводжувала його всюди і завжди.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Паганіні був коханцем сестри Наполеона
34-річним закохався у співачку, 22-річну Антонію Б'янкі, з якою одружився, у пари був син Ахілл. Нікколо любив купати сина, сам міняв йому пелюшки. Коли малюк плакав, брав скрипку й імітував на інструменті пташиний спів, рипіння воза або голос Антонії. Стосунки у парі були складні, газети постійно писали про їхні скандали у родині. Наприклад, у пресі з'явилася новина, що скрипаль, одержимий бісами, вигнав із будинку дружину й відібрав сина. Потім надрукували іншу: Паганіні помер, і його вдова розшукує малюка. Газети зі спростуваннями виходили потрійним тиражем. Скрипаль розлучився і відсудив сина. Відтоді постійно виступав, щоб гідно забезпечити Ахілла. Купив титул барона.
Чоловік страждав на хворобу нирок, часто непритомнів. Утратив майже всі зуби. Через скривлений хребет його постійно мучили болі в спині. Зрештою лікарі виявили ще й туберкульоз.
"Скрипка забрала всі мої сили", — казав маестро на схилі літ.
Знесилений хворобами 57-річний музикант не міг навіть узяти смичка. Скрипка лежала поряд, і він перебирав її струни пальцями.
27 травня 1840-го листоноша приніс Б'янці свіжий номер "Музичної газети". На першій шпальті вона прочитала: "У Ніцці помер знаменитий скрипаль Паганіні, який заповів своє велике ім'я й статки єдиному 14-річному синові. Сподіваймося, що й це повідомлення, як усі попередні, буде незабаром спростоване".
Антонія негайно виїхала до Ніцци. Перед готелем, де помер скрипаль, стояла юрба. У натовпі пліткували, що небіжчик зв'язався з нечистою силою, відмовився хрестити сина й убив власну дружину, щоб використати її жили на струни.
Перед смертю до музиканта двічі приходив священик, однак висповідатися Паганіні не зміг, бо втратив голос. Церква заборонила ховати його в жодній християнській країні, а єпископ Ніцци відмовився правити заупокійну месу.
"Він помер без покаяння, як собака, — кричали люди. — Де він? Покажіть нам це чудовисько! Його труп ганьбить наше місто!"
Колишня дружина вийшла до юрби.
"Тихіше! Ви марно хвилюєтеся. Як бачите, я жива, мій покійний чоловік не робив скрипкових струн із моїх жил. Лише через недогляд лікарів він не зміг причаститися й возз'єднатися із церквою. Я прошу вас розійтися й не тривожити праху покійного".
Нікколо Паганіні таємно поховали у містечку Валь-Польчевера, поряд із заміським будинком його батька. Лише через 19 років Ахілл домігся, щоб останки перепоховали на цвинтарі в Пармі.
Очевидці стверджували, що його тіло за весь цей час залишалося нетлінним, а з могили долинали звуки скрипки.
Так, навіть після смерті, геніальний скрипаль залишався предметом чуток і легенд. Скрипка, на якій грав великий майстер, отримала ім'я "Вдова Паганіні"
2 
1
Коментарі