Історик розповів про похибки фільму "Таємний щоденник Симона Петлюри"

Історик Андрій Руккас поділився враженнями від фільму "Таємний щоденник Симона Петлюри".

"Окремо варто зупинитися на ключовій фігурі усього фільму – Симоні Васильовичі Петлюрі. Його добре зіграв актор Сергій Фролов, котрий виглядав досить подібним на свого героя. Щоправда, як завжди, підвів одяг. Традиційно забагато було "паризького шику", а капелюхи на акторові були явно завеликі, тому виглядали дуже кумедно, насунутими глибоко на вуха. Однак не це головне.

У фільмі Петлюрі відчутно бракує позитиву. Окрім здобуття "Арсеналу", інших його перемог не показано. Замість фантазійних епізодів можна було показати реальні моменти тріумфу та слави, які дійсно пережив Головний отаман – наприклад, вступ Петлюри разом зі своїми гайдамаками до Києва у березні 1918-го (це суттєво б підірвало усталений міф про те, що до міста першими увійшли німці); вступ Директорії до Києва у грудні 1918-го; урочисте проголошення Акту Злуки у січні 1919-го на Софійській площі; наступ українських військ наприкінці літа 1919-го; парад українських військ перед своїм головнокомандуючим у Києві в травні 1920-го", - пише він у Facebook.

На думку Руккаса, Петлюра у виконанні Сергія Фролова постійно тужить і кається.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фільм "Таємний щоденник Симона Петлюри" розкриває технологію російської пропаганди

"Такий песимізм суперечить оптимістичній вдачі Петлюри. Мемуаристи одностайно згадують, що, навіть попри найтрагічнішу ситуацію на фронті, Петлюра завжди справляв на всіх бадьоре враження, надихав впевненістю та оптимізмом, піднімав віру, надавав надію", - пише історик.

Петлюра залишив велику кількість творів і листів. Сьогодні опубліковано 5 томів написаних ним документів, листів і статей.

"Сценарист міг би, спираючись на оригінальні твори, вловити петлюрівський стиль і зробити мову актора максимально наближеною до мови самого Головного отамана. Інакше кажучи, Петлюра кіношний міг не заговорити мовою Петлюри реального. У фільмі ж він говорить дуже по-сучасному, відповідно до норм літературної мови початку ХХІ ст., позбавленої жодних індивідуальних рис. До того ж постійний сум і трагізм, який весь час випромінює актор, підводять глядача до хибної думки про те, що Петлюра розчарувався, опустив руки, зневірився. Однак це було не так. На відміну від інших показаних у фільмі лідерів Української революції – Грушевського і Винниченка, – Петлюра, попри поразки та скрутні умови емігрантського буття, не відійшов від активної політики, продовжуючи активно та невтомно працювати для української справи", - розповідає дослідник.

"Зневірений і тужливий Петлюра, що кинув справу, для Кремля жодної небезпеки не становив. Натомість ось такий Петлюра, що не склав зброї, що випромінював непохитну віру, що надихав на продовження боротьби, якого слухали і слухались українці не тільки в еміграції, але й на поневоленій батьківщині, був небезпечним для більшовиків. Саме такого Петлюру борця, а не нитика, й було вбито в Парижі у травні 1926-го. Саме такого Петлюру ми потребуємо й сьогодні", - вважає Андрій Руккас.

Історик звернув увагу на неправильно показану військову уніформу. На маршальських погонах Пілсудського немає схрещених булав. Українці на касках зображували тризуб замість російських двоголових орлів.

×