Ініціатором вбивства міністра Пєрацького був 25-річний Степан Бандера.
В організації тоді мав псевда "Баба" і "Лис". Уперше Бандера заявив про це на нараді Проводу організації у квітні 1933-го.
"Бо хто був Пєрацький? Пєрацький – це послідовний погромник українського національного життя на ЗУЗ, – пояснював вибір жертви "Вісник Організації державного відродження України", що вийшов за два місяці після атентату. Пєрацький – це організатор погромів українців на ЗУЗ поліцейсько-уланськими бандами, це автор поліцейських знущань і катувань українських політичних в'язнів".
План замаху готував 27-річний Роман Шухевич, псевдо "Дзвін" – бойовий референт Крайової екзекутиви ОУН. За його наказом у травні до Варшави приїхав зв'язковий між Крайовою екзекутивою ОУН ЗУЗ та Проводом ОУН за кордоном Микола Лебідь – "Марко" – із нареченою Дарією Гнатківською, псевдо "Ода". Удвох щодня стежили за Пєрацьким, занотовували його розпорядок і звички.
Виконати замах зголосилися троє бойовиків ОУН. Та двоє відмовилися, коли дізналися, що справа ризикована для життя. Залишився 21-річний Григорій Мацейко – "Ґонта".
Мацейко прибув до Варшави 12 червня. Мав фальшиві документи на ім'я випускника гімназії Володимира Ольшанського. "Говорив з галицьким акцентом та робив враження інтелігентної людини", – описували його згодом сусіди.
Тим часом Марко рапортував: Пєрацький щодня буває у "Товариському клубі", тут найкраще і здійснити напад. На справу вирушили втрьох – Лебідь, Гнатківська та Мацейко. Перші двоє прогулювалися вулицею Фоксаль, удаючи закохану пару. Коли побачили автомобіль Пєрацького, подали знак "Ґонті". Той пішов у бік кафе, до якого прямував міністр.
На початку 1934 року чеська поліція у Празі натрапила на архів, що зберігав головний канцелярист ОУН Омелян Сеник. Документи віддали польським колегам. Там були імена більшості керівників Крайового проводу, зокрема й Степана Бандери.
5 
1
Коментарі
1