Gazeta.ua продовжує публікацію матеріалів про знахідку, яку багато експертів визнають унікальною пам'яткою давньоруської доби.
Ікону Богоматері з дитиною (Замилування), виконану візантійськими майстрами на гіпсі, було знайдено під час будівництва у 1930-х роках на Княжій горі біля Канева. Історія знахідки та її доля у 20 столітті овіяна таємницями. Про її існування стало відомо лише кілька років тому.
На іконі помітні сліди пожежі, в яку вона, імовірно, свого часу потрапляла. Експерти датують ікону не пізніше 13 століття, але припускають, що її могли створити і раніше.
"Вік встановлювали за стилем, за іконографією, різьбленням, палеографією. З палеографією простіше, бо є зразки з того часу і можна порівняти. Святих у різні століття зображували по різному. Десь постать видовжена, десь більш приземлиста. Десь вони стоять у профіль, а десь – в анфас. Різнилися й обладунки", -повідомив головний зберігач фондів Національного Києво-Печерського заповідника Григорій Полюшко.
Ікона, імовірно, була створена для похідного або домашнього іконостасу. Крім того, важливим є те, що ікона належала руському князю Василію (у хрещенні). Відомі кілька князів з таким іменем – Володимир Великий, Володимир Мономах, Василько Романович (Волинський) та ще кілька дрібних князів.
Вчені дуже обережно припускають, що власником ікони міг бути князь Володимир Мономах. Каліграфія напису на звороті ікони збігається з написом-прославлянням Мономаху, які збереглися на стінах собору св. Софії у Києві, та на „змієвику" – прикрасі, яку також приписують Володимиру Мономаху. Він звучить: "Господи помози рабу божему Василию, на многие лето стола его. Аминь".
Дослідники висловлюють гіпотезу, що Володимир міг отримати ікону у спадок від матері, яка була візантійською принцесою і могла привезти ікону з Константинополя.
Прикметна й інша деталь - написи біля святих виконані грецькою мовою, а напис на звороті – церковнослов'янською.
"Такі написи робилися таким чином, що тло понижували, а літери лишалися на рівні площини всієї ікони, - зазначає Полюшко. - Але в даному випадку виходить так, що літери заходяться нижче загальної площини. Тобто спочатку зробили одну площадку, а потім ще одну. Можливо, там був напис грецький, а потім його прибрали, все зарівняли і написали руський. Іншого пояснення чому напис понижений я не знаходжу".
Дослідники наполягають на унікальності цієї ікони — на ній у ряді євангелістів замість Івана Богослова зображений Григорій Богослов. Створена у час боротьби за канонізацію різних "версій" християнства, вона може слугувати пам'яткю однієї з них.
З метою встановлення точнішого датування та проведення глибших досліджень створено Церковно-Наукову експертну раду. Крім того, вже давно працює ініціативна група з викупу ікони у приватного власника, імені якого не називають, та передачі пам'ятки у власність держави або церкви.
Говорячи про значення ікони для сьогодення, політолог Кость Бондаренко сказав: "Якщо говорити про сучасне значення, то це - найкраще збережена ікона з давньоруської доби і візантійського періоду на території України. Вона безсумнівно має залишитися в Україні, стати частиною національного надбання. Я вважаю, що настав час створити фонд повернення історичних коштовностей, які втратила чи може втратити Україна. Тому потрібно докласти всіх зусиль, щоб ця ікона залишилася в Україні".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ольга Богомолець подарувала ікону десятитисячному відвідувачу свого музею
Оцінюючи можливість порозуміння Церкви і держави з цього питання, він зазначив:
"Напрацьовано цілий комплекс дій між Церквою і державою. Вони вміють домовлятись з приводу святинь. Тому якщо якась святиня носить загальнолюдський характер, має надзвичайну вагу, то Церква й держава можуть домовитися під чиїм покровом має перебувати ця пам'ятка".
Про долю ікон розмірковує мистецтвознавець Дмитро Горбачов. За його словами, колись вони мали суто духовне значення, тоді як в наш час, можуть стати надзвичайно цінними.
"Колись ця ікона нічого не коштувала, - сказав він. - По монастирях старі ікони використовували для порогу, на них шинкували. А тепер вона стала величезною цінністю. Ціну назвати важко, бо не бачив цю ікону. У Національному художньому музеї є ікона "Борис і Гліб" 13 століття. Мистецьки вона дуже недосконала. Лише тому, що зроблена на старезній дошці, має велику цінність. Підроблення творів мистецтва — ціла індустрія. Вони дуже меткі, завжди вигадують історії, що здаються ймовірними. Недавно прислали лист з Америки. Писали, що знайшли нові картини Малевича. Весь цей час, мовляв, вони зберігалися в спецфонді українського музею. Такі фонди існували, але там ніколи не було Малевича. Я це знаю, бо працював там, а для більшості ця історія видасться правдоподібною. Казати таке про цю ікону не маю підстав. Її дивилися фахівці, вони мають треноване око, яке важко обманути".
2 
1
Коментарі
21