Враховуючи всю своєрідність ілюстративної графіки Георгія Нарбута, майстерність його силуетів та орнаментів, мусимо зазначити, що найбільш неповторною та оригінальною була саме шрифтова творчість художника - тут Нарбутові не було рівних. Саме входження Нарбута до мистецтва почалося власне зі шрифтів. Він згадує свої перші проби у графіці, здійснені в гімназійні роки:"Мене дуже зацікавило під час проходження курсу старослов'янської мови, як це в давнину книги писались від руки, і я, відшукавши зразок з "Остромірового Євангелія", переписав його, потім "Пісню про Роланда", готичними літерами".
Пізніше, в Петербурзі, буквально завалений замовленнями від видавництва, Нарбут у кожній своїй книзі приділяє значну увагу шрифту. У 1914 році авторитет майстра уже настільки високий, що йому доручають оформлювати каталог робіт російських художників для міжнародної виставки у Ляйпцігу. В цей час його шрифтова творчість має два напрямки. Перший - ампірний, в абсолютно російській класицистичній традиції. Другий - звернення до старої кирилиці. Нарбут експериментує з формами, притаманними українським рукописам і стародрукам.
Після переїзду до Києва 1917-го у його шрифтах з'являється новий мотив: поєднання традиції західної антикви з елементами старої кирилиці, а також з деякими авторськими розробками. Нарбут вигадує, експериментує, іноді навіть хуліганить. Врешті з під його пера та олівця з'являються цікаві динамічні шрифти з суто українським забарвленням.
Показові в цьому плані листи "Української абетки", яку він почав створювати у Петербурзі, а продовжив у Києві. У перших варіантах малюнків бачимо типові ампірні форми - як в ілюстраціях, так і в шрифтовій частині. На сторінках 1919 року - безсумнівне звернення до української старовини. Наприклад, одна з орнаментальних літер у листі "А" буквально цитує ініціал зі стрятинського "Служебника" 1604 року.
У творах, зроблених до відкриття Української академії мистецтв - дипломах, запрошеннях, вивісках, - Нарбут так само звертається до архівних джерел - козацького скоропису, найкращих зразків української рукописної книги. В одному з дипломів помітне наслідування шрифту "Пересопницького євангелія".
Саме про шрифти, а не "шрифт" Нарбута треба говорити - їх більше десятка, хоча ми стереотипно асоціюємо "шрифт Нарбута" з літерами його "Абетки". Насправді навіть в "Абетці" їх декілька: антиква великих літер - які позначають аркуші абетки, антиква малих написів на аркушах, "квітуча абетка" та курсив. Напевно літери "Абетки" наслідувалися наступними українськими художниками найчастіше. Причина тут не стільки у цікавих формах, скільки у лаконічності та вишуканій простоті. Інші шрифтові роботи наслідувати було набагато складніше вони вимагали певного творчого розуміння. Лише найкращі учні та послідовники Нарбута - Павло Ковжун, Марко Кирнарський, Роберт Лісовський - могли це робити.
Детальніше про життя та творчість Георгія Нарбута читайте "Хтіли здобути сірих волів, щоб везли, за старим українським звичаєм, його труну, – але не знайшли".
31 
1
Коментарі