Доба українських Визвольних змагань після завершення I Світової війни є однією з найбільш драматичних сторінок нашої історії. Блискучий шанс об'єднати українські землі у єдиній державі втрачено, не зважаючи на колосальні зусилля та жертви народу, небувалий економічний та людський ресурс, часто, сприятливі історичні моменти. Зволікання, нерішучість та страх політиків, відсутність єдиної позиції та належної іноземної підтримки перекреслили титанічні зусилля тисяч героїв, що вдень і вночі втілювали у життя волю українського народу. Однією з цих особистостей є галицький генерал, міністр ЗУНР, патріот України до останнього подиху Віктор Курманович.
Цього жовтня, 70 років тому - у 1945, генерал-хорунжий УГА, один з організаторів створення української дивізії "Галичина" Віктор Йосипович Курманович помер в Одесі у лікарні внутрішньої тюрми НКВС.
Майбутній генерал, державний та громадський діяч народився у родині священника Йосипа Курмановича 26 лютого 1876 року в селі Велика Вільшаниця Золочівського повіту на Львівщині. По закінченні сільської школи юнак навчався в Золочівській гімназії з польською та німецькою мовами викладання. За давньою традицією він, син священика, повинен був отримати духовну освіту. Проте Віктор палко зацікавився військовою службою. Малим він часто бігав до казарм 35-го австрійського стрілецького полку, любив дивитися на військові вправи, познайомився з молодими українськими стрільцями. У вільний час захоплювався книгами з військової історії, цікавився зброєю. Гімназист 5-го класу вмовив таки батька віддати його до кадетської школи в Лобозові на передмісті Кракова. З великим завзяттям юнак вивчав військові науки і закінчив школу в першій десятці отримавши старшинську посаду в 48-у пішому полку в містечку Кремс на Дунаї.
У 1902 році Курманович закінчив Військову академію у Відні та отримав призначення в Генеральний Штаб австрійської армії. В роки I Світової війни він стає бойовим офіцером у чині полковника, командував полком на італійському фронті. Про ці роки життя генерала, власне як і про його людські якості, влучно писала січова газета "Стрілець" (23 липня 1919 року): "…брав участь на буковинськім фронті, від 1916 р. був на італійськім фронті. Там визначився в боях на скелистім Керні. Італійці підземним тунелем хотіли висадити в повітря Керн і сим робом відсунути австрійську лінію від горішної Сочі. Та два українські батальйони (IV/30 i IV/80) по вказівкам ген. Курмановича без впину копали протитунель, натрафили на італійський підкоп і винесли з него 4.000 кг. екразіту. В 14 італійській офензиві ген. Курманович мав відтинок на лінії Керн -Тольмін, де відбував ся головний пробій ворожих ліній. Його пляни наступу знайшли повне одобрення вищої команди і вповні здійснилися.
Генерал тішив ся великим довірям і привязанням як офіцерів так мужви. Рішучий і строгий в повненню обовязків, приступний і ніжний в поведенню, був люблений і поважаний в старшинськім корпусі, - всі цінили його військове знання і досвід. Прямо обожала його мужва, бо він брав все її в оборону перед кривдою і знущаннями.
Були випадки, що скривджений жовнір, не придержуючися службової дороги, ішов просто на скаргу до ген. Курмановича. Бо і розмовитися з простим жовніром умів все генерал. Мужик чув з уст висшого офіцера рідну мову і уважав його за свого чоловіка…"
Віктор Курманович пройшов складний шлях у важкі часи: від офіцера австро-угорської армії до генерала Галицької армії. Після розпаду Австро-Угорської імперії він став до лав молодої армії ЗУНР, вже в другій половині листопада 1918 року прибув до Тернополя, де після відступу з відбитого поляками Львова знаходився Державний Секретаріат Військових справ , йому доручили очолити північне крило вже українсько-польського фронту.
11 серпня 1919 року для спільних дій об'єднаних сил українських армій було сформовано Штаб Головного отамана, який об'єднав штаб Дієвої армії та Начальну команду Галицької армії; начальником штабу став генерал Юнаків, представником Галицької Армії генерал Курманович.
На початку 1920 року УГА, що відчайдушно билася з поляками, денікінцями, більшовиками перестала існувати. Після ліквідації табору інтернованих частин УГА у Чехословаччині 1923 pоку генерал оселився у Відні.
У роки II світової війни Курманович виступив на підтримку Карпатської України, був одним з активних організаторів створення, натхненником української дивізії "Галичина". Це послужило основним закидом радянських прокурорів після арешту генерала у 1945 році.
Проте, роль його перебільшено, Курманович був активним учасником українських визвольних змагань початку ХХ століття, для творців дивізії було важливо показати , зокрема його підтримку їх діяльності. Про саму дивізію він дізнався аж у 1943 році, коли вже йшов вишкіл майбутніх бійців. Заарештований СМЕРШем у 1945 році генерал був скерований до спец тюрми у Одесі, де, невдовзі помер "…от артеросклероза, миокардиострофии и старческой дряхлости".
5 
1
Коментарі