10 січня 1878 року у селі Неїлівка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії народився Борис Палій-Неїло, полковник Армії УНР, генерал-хорунжий в еміграції.
Він закінчив Полтавський кадетський корпус, Московську військову школу, Миколаївську військову академію в Петербурзі. Командував частинами армії Російської імперії. Був відзначений Георгієвською зброєю і Георгієвським хрестом.
У червні 1917 року попросив в українському представництві у Москві перевести його на службу до української армії. Брав участь у І і ІІ Всеукраїнському військовому з'їзді.
Увійшов до складу Українського військового генерального комітету на посаду помічника інспектора артилерії. Згодом став командантом українських військових частин на Полтавщині та начальником міського гарнізону. Навесні 1918-го організовував гарматні частини в українських корпусах.
За Гетьманату був помічником командуючого військами у Києві. 1918 року підтримав Директорію. Організовував військовий парад на честь злуки ЗУНР та УНР 22 січня 1919 року.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українка стала першою в світі жінкою, офіційно прийнятою на військову службу
У 1919-20 роках був на командних посадах в Армії УНР. 3 липня 1920-го отримав посаду генерала для особливих доручень при головному отамані Симоні Петлюрі. Викладав артилерію у Юнацькій школі.
Після перебування у таборі інтернованих частин Армії УНР Ланцугі поселився у Перемишлі, Польща. Заснував і очолив там філію Українського центрального комітету, яка опікувалась колишніми вояками УНР. Відкрив художню іконописну майстерню "Відродження". У ній художниками працювали 10 колишніх воїнів УНР.
Після Другої світової переселився до США. Там брав участь в українських ветеранських організаціях. Помер 5 лютого 1956 року у Детройті.
6 грудня 1919-го розпочався Перший зимовий похід армії УНР. Його очолив генерал-полковник Михайло Омелянович-Павленко.
1 
1
Коментарі