1777 року австрійська влада постановила розібрати фортифікації Львова – й поступово ділянки із валами поглинула забудова.
Протягом XVII ст. у Львові було декілька невдалих спроб охопити передмістя зовнішньою лінією бастіонних фортифікацій. Лише реальна загроза повторення турецького вторгнення змусила Яна ІІІ Собеського наказати розпочати зведення четвертої лінії оборони Львова. На замовлення міста або передміщан та за сприяння королівської адміністрації було розроблено кілька проектів нової лінії укріплень (до нашого часу дійшли лише три – Фридерика Ґетканта, Яна Беренса й Сіра Десро). Пише Христина Базюк для "Фотографії Старого Лева".
У результаті вирішили реалізовувати комплекс земляних бастіонних фортифікаційних систем, який розробив 1674 року комендант міста Ян Беренс. Після завершення їх будівництва мало бути остаточно сформовано чотири оборонні лінії Львова. Відомо, що полковник Ян Беренс став військовим комендантом Львова після Яна Кжановського. Під керівництвом коронного гетьмана Станіслава Яблоновського він займався укріпленням міста, яке у 1672 році зазнало турецького нападу.
На момент будівництва Беренсом нових споруд, вже існували три лінії оборони навколо середмістя. Згідно з проектом, не планували вносити зміни до першої і другої оборонних ліній (високого та низького мурів). Третю лінію мали модифікувати із західного і південного боків. Нові фіртки планували прорізати в мурах з боку Низького Замку та у Фарськійбастеї. Насипані Беренсом вали мали утворити четверту і п'яту лінії оборони. Проект базувався на засадах староголландської і новоголландської бастіонних систем. Елементами першої є використання передвалу та форма чола бастіонів, яка дозволяє вести вогонь із барків та куртин. Вплив другої виразився в облицюванні бастіонів каменем та у формі барків, яка дозволяла розмістити додаткові гармати. Оригінал проекту зберігається у Львівському історичному музеї.
Отож, відповідно до проекту Беренса, планувалося об'єднати у єдиний оборонний комплекс Високий Замок та ряд укріплених приміських монастирів: кармеліток босих, кармелітів босих, кларисок, кармелітів взутих, зі східного боку лінія мала пройти впритул до міських укріплень. Загалом лінія фортифікацій мала починатися від південно-східного крила Високого Замку, далі, прокладена на південь, охопити Галицьке передмістя, пролягти лівим берегом Полтви вздовж середмістя до Низького Замку, зайняти частину Краківського передмістя (проходячи, очевидно, посередині Староринкової площі) і закінчитися біля західного крила Високого Замку.
З усього запланованого вдалося у 1678-1682 роках насипати вал через Галицьке передмістя від монастиря кармелітів босих (нині церква Святого Михаїла) до монастиря кармелітів взутих (що був на нинішній вул. Князя Романа). Укріплені фортифікації мали загальну довжину орієнтовно 1770 м. Ширина головного валу бастіону в основі дорівнювала приблизно 15 м.
Фахівці спробували ідентифікувати бастіони "лінії Беренса". На їхню думку, бастіон №1 був споруджений на ділянці між сучасними вулицями Максима Кривоноса і Гуцульською. Другий бастіон – приблизно між сучасними вулицями Миколи Лисенка й Просвіти, перед укріпленням монастиря кармелітів босих. На віддалі 90 м на південь звели бастіон №3 – тепер тут двір будинку облдержадміністрації. Рештки фортифікацій було остаточно знищено на початку 1980-х років, коли будували гаражі облвиконкому – зберігся лише фрагмент лівого барку.
Однак тут до 2001 року можна було оглядати лівий барк бастіону (без стоку) – доки його не закрили новобудовою. Тепер фрагменти барку можна побачити тільки з іншого боку — у внутрішніх двориках будинків №6 та №8 на вулиці Вузькій, які було споруджено на залишках валу на замовлення Генрика Богдановича у 1910–1911 роках.
5 
35413
Коментарі