Стародавні китайці поміщали в поховання бронзового віку (2100-221 роки до н.е.) начиння для позначення статусу родичів покійного. Таке припущення висловлюють археологи.
На їхню думку, бронзове і глиняне начиння клали в могилу не тільки з метою підкреслити статус померлого, але й для підвищення престижу його спадкоємців в очах інших членів громади. Раніше ж науковціі традиційно розглядали цей жест як спосіб утвердити соціальний статус покійного.
Предмети, які містилися в могили, можна умовно розділити на дві групи.
По-перше, це ретельно виготовлені бронзові або глиняні ритуальні посудини "лиці", які в тому числі могли використовуватися і з практичною метою. Найбільше число знайдених "лиці" відноситься до періоду 1400-150 років до н.е.
До другої групи ритуальних предметів відносяться речі, які через крихкість матеріалу або неправильну форму не могли використовуватися в житті і виготовлялися спеціально для переміщення в могилу. До таких предметів - "мінц" - відносяться, наприклад, маленькі теракотові фігурки.
У похованнях, що відносяться до 4 століття до н.е., "мінц" часто є копіями "лиці" і являють собою глиняні багато декоровані посудини, що формою нагадують бронзові зразки.
У той же час бронзові посудини помітно відрізнялися за якістю виготовлення: одні були зроблені дуже ретельно, інші мали більш грубу і неправильну форму, пошкодження, завдані в процесі створення.
Археологи припустили, що ці недбало зроблені посудини повинні були виконувати роль глиняних "мінц".
Для того щоб зрозуміти, яке саме значення мали "набори" з бронзових і глиняних посудин, професор Джой Бекмен з коледжу Белойт (США) ретельно вивчила давньокитайські письмові пам'ятки.
Термін "мінц" в значенні предмета, що розміщується в могилі, вперше зустрічається в трактаті "Сюнь -цзи", датованому приблизно 3 століттям до н.е. У цьому тексті словом "мінц" позначаються тільки "даремні" речі, якими практично не користувалися, а лише клали в могилу.
У трактаті "Лі цзи", одному з головних канонів конфуціанства, з'являється інше трактування поняття "мінц". Там сказано, що "мінц" призначені для духів, а "лиці" - для людей.
Професор Бекмен, ґрунтуючись на цьому тексті робить висновки: два "комплекти" ритуальних посудин в могилах давніх китайців призначалися для двох різних людей, померлого та його спадкоємця. Їхній статус міг бути неоднаковий, звідси і розбіжності у кількості, формі та якості виготовлення поудин.
3 
1
Коментарі