25 лютого 1956 року перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов на XX з'їзді партії виступив з доповіддю "Про подолання культу особи і його наслідків". В своїй промові він вперше публічно почав говорити про сталінські репресії та бездарному керівництві у роки Другої Світової війни Сталіна. Промову Хрущова називають одним з визначальних документів XX століття в цілому та епохи холодної війни зокрема.

Відразу після смерті Сталіна - 5 березня 1953 року Лаврентій Берія, котрий очолював під час війни в НКВС, був найсерйознішим кандидатом на місце колишнього вождя. Але 1953 року Берія був арештований і убитий. Незабаром після цього Хрущов позбувся також Маленкова, прийняв постулати Берії і виступив проти сталінізму. Розслідувати злочини Сталіна почали одразу по його смерті в березні 1953-го. Протягом року реабілітували й звільнили з таборів 4 тис. "ворогів народу". Але робили це без публічного розголосу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як остання вечірка Сталіна завершилась його смертю

5 березня – в річницю смерті Сталіна – газети вийшли без традиційної траурної статті. У Тбілісі через це відбувся мітинг протесту. Близько 2 тис. осіб вимагали відставки першого секретаря Микити Хрущова під гаслом "Не допустим критики Сталина!". У червні того ж року доповідь Хрущова надрукувала американська газета The New York Times. У Радянському Союзі її вперше опублікували 1989-го.

У 1961 році після того, як XXII з'їзд КПРС ухвалив, що "серйозні порушення Сталіним ленінських заповітів, зловживання владою, масові репресії проти чесних радянських людей та інші дії в період культу особи унеможливлюють залишення труни з його тілом в Мавзолеї В. І. Леніна", в ніч на 1 листопада тіло Сталіна винесли з мавзолею і без урочистостей перепоховали біля Кремлівської стіни у Москві. Із концтаборів і в'язниць відтоді повернулися сотні тисяч репресованих, зменшився міліцейський терор. У людей поступово притуплювався страх несподівано опинитися за ґратами. Винесення тіла недавнього вождя з мавзолею мало засвідчити остаточне й безповоротне завершення епохи сталінізму.

×