8 квітня 1951 року почався 2-й етап операції "Північ". Силами МГБ СРСР із Західної України у віддалені райони СРСР депортували тисячі Свідків Єгови та членів їхніх родин.

Свідків Єгови радянський режим почав переслідувати після Другої світової війни. В Україні й інших сусідніх країнах вони з'явилися в міжвоєнний період. Це були переважно емігранти, які повернулися на батьківщину з США та до 1931 року називали себе "Дослідниками Біблії". Опинившись у СРСР, вони відмовлялися вступати до компартії, служити в Червоній армії, поширювати ідеї комунізму в проповідях. Тоді їм "запропонували" відмовитися від віри чи постраждати за неї. Більшість обирали друге, що йшло врозріз із концепцією "радянської людини".

Виселення ініціював у травні 1950 року міністр державної безпеки СРСР Віктор Абакумов. Його план схвалив Йосип Сталін. Спочатку до Іркутської та Томської областей депортували Свідків Єгови з Молдови, Білорусі та країн Балтії. 8 квітня взялися за українських. За успішне проведення операція відповідав Перший секретар ЦК КП(б)У Леонід Мельников.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кремль почав втілювати плани щодо Балтійських країн

Виселення Свідків Єгови було тотожним аналогічним насильницьким переселенням. Озброєнні загони МГБ стукали у двері людей вночі чи під ранок. Наказували взяти необхідні речі, а решту майна відбирали на користь держави та передавали колгоспам. Людей саджали в телячі вагони з пічкою та везли до Сибіру. Після прибуття змушували підписати документ, що приїхали сюди навічно, а потім селили в бараках.

Переважна більшість мала працювати на лісоповалах і каменоломнях, дехто помирав. За втечу зі спецпоселень загрожувало 20 років каторжних робіт.

Дослідник Костянтин Бережко вказував цифру виселених - 9793 особи. Із них з України виселили 6308 людей, із Молдови – 2617, з Білорусі – 394, Естонії – 270, Литви – 151, Латвії – 53.

Повертатися додому їм дозволили 1965-го, але відібране майно не повертали.

Щороку 1 та 8 квітня вшановують пам'ять депортованих Свідків Єгови.

×