Велика пожежа розгорілася на Подолі у Києві 9 липня 1811 року. Тоді за 3 дні вигоріло 2068 подільських будинків. На початку XIX ст. Київ складався з 3-х районів - Печерської фортеці, Верхнього міста та Подолу. У місті проживало до 40 тис. жителів.
Більшість будинків розташованих на Подолі були побудовані з дерева, лише деякі укріплювались каменем. У липні в місті стояла сильна спека. Тоді висохли колодязі та деякі райони Дніпра. Пожежа розпочалась в районі Києво-Могилянської академії та поширилась на Контрактову площу та Флорівський монастир.
"Полум'яні хвилі, що переходять з однієї частини міста в іншу, сильний вітер, що розносить на всі боки палаючі дошки, чорний густий дим, падіння будинків - все це представляло видовище незвичайне і жахливе", - згадував український історик Микола Закревський. Тоді йому було 6 років.
Підсилили пожежу чисельні склади з маслом та спиртним, які почали вибухати. Загальна паніка у місті, відсутність поліцейського нагляду спричинили масові мародерства. Повсюди міська біднота та бандити розносили приватні будинки та спустошували погреби. У ході порятунку хворих та немічних людей загинуло до 30 черниць Фролівського монастиря.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Києві вибух пошкодив 900 будинків
Найбільш детальний художній опис та першу друковану згадку про цю подію створив письменник Федір Глинка, який мандрував тоді Україною.
"Лихо сталося неминучим і загальним; день претворився в ніч; кожний будинок уявлявся вогнедихаючим жерлом, що вивергає полум'я, дим і попіл. Кам'яні будинки горіли і з тріском розпадалися; чудові храми палали; сотні малих хатин на миготіння ока перетворювалися в попіл. Всі пожежні труби, всі поліцейські загони, кілька батальйонів солдатів і кілька тисяч народу не могли надати ніякої допомоги нижньому Києву", - пише він.
Пожежа 1811 стала в очах сучасників найтрагічнішою подією в історії міста.
Після вигорання Подолу відбулося розслідування. Спочатку вирішили, що це була диверсія французьких агентів. Саме тоді Наполеон Бонапарт готував свій похід на Російську імперію. Єдиними потужними фортецями на його шляху були Київ та Рига, Латвія. Царські війська організували в Києві базу резервних армій. Подальше розслідування встановило, що винуватцем трагедії був 15-річний хлопець Василій Авдеєв. Тоді він грався із саморобною пороховою пітардою і кинув її на копну соломи, яка й розгорілась. Через вузькість міських вуличок та людську тисняву пожежники не змогли вчасно локалізувати місце розпалу.
Після пожежі Поділ було відбудовано за проектом київського архітектора Меленського і петербурзького — Вільяма Гесте. Замість вузеньких і кривеньких вуличок було прокладено рівні широкі вулиці, що ділили територію на прямокутні квартали. Таким чином з'явилася мережа вулиць, які ми звикли бачити сьогодні. Від древнього "допожежного" планування району збереглися лише вулиці Покровська та Притисько-Микільська.
4 
1
Коментарі