85 років тому, у містечку Бердичів на Житомирщині народився видатний український дитячий письменник Всеволод Нестайко. Його трилогія "Тореадори з Васюківки" внесена до Особливого почесного списку імені Г. К. Андерсена і перекладена на багато мов світу.
Всеволод Нестайко згадував: "Я пишаюся, що не вийшов із дитинства, що зберіг дитячу душу. Це підтримує мене в нашому жорстокому світі і дає сили творити."
Сьогодні вашій увазі пропонуємо топ-10 цитат з творів Всеволода Нестайка.
1. У нас була прекрасна, благородна iдея — провести пiд свинарником метро. Це мало бути сюрпризом. Перша лiнiя метро у — Васюкiвцi! Станцiя "Клуня" — станцiя "Крива груша". Три копiйки в один кiнець. Родичi — безплатно. З учительки арифметики — п'ять копiйок.
2. Вiн чогось не любив, як ми крали кавуни з баштана. Вiн любив, щоб ми просили. А ми не любили просити… Воно не так смачно.
3. Якi хорошi люди вранцi! Наче росою вмитi! Бадьорi, гарнi, i якiсь нiби навiть хрумкi, мов молодi огiрочки! А очi в них якi! Чистi i свiжi-свiжi, немов квiти, що тiльки-но розцвiли.
4. — Виходить, я буду в тебе дикуном, — уже веселiше сказав я — Вiн, значить, герой… А я, значиться, дикун. От Кукурузо!
— Та Крузо, а не Кукурузо! Робiнзон Крузо.
— То вiн був Крузо, а ти — Кукурузо. Якраз пiдходяще для тебе iм'я. Пiсля вчорашнього…
5. Ото дивно: якщо ти зробиш людинi добро, вона тобi стає приємною. I навпаки, той, кому ти заподiяв щось зле, неприємний тобi.
6. О, як би я хотiв не прокидатися сьогоднi! Скiльки б я дав, щоб уже було завтра! Але нi. Я вiдчував неминучiсть i невблаганнiсть долi. Таке саме я вiдчував, коли сидiв якось, чекаючи черги, пiд дверима зубного лiкаря i слухав як противно дзижчить отам у кабiнетi бормашина, а мати мiцно тримала мене за руку, щоб я не дременув.
7. Ти як, понiмаєте, з батьком розмовляєш? Ой, гляди, вiзьму ременяку!
— Ну й берiть. Тiльки в нас у країнi не б'ють дiтей. Це в усiх газетах написано. Дiтей б'ють тiльки iмперiалiсти...
8. Е, синку, молодi можуть вмерти, а старi мусять вмерти… Так уже заведено.
9. Той, хто дбає тільки про власну шкуру і свою кишеню, не вартий доброго слова.
10. Дарувати комусь радість – це ж і самому радість! І, може, це найбільша радість на світі… І якщо ти можеш подарувати комусь несподівану радість – даруй не вагаючись!
5 
1
Коментарі