11 грудня 1994 року підрозділи Міністерства оборони і Міністерства внутрішніх справ Росії увійшли на територію Чечні. Війська наступали по трьох напрямках - дві групи з північної Осетії і одна з Дагестану. Не дивлячись на певні військові успіхи і взяття Грозного підсумком конфлікту, який завершився 31 серпня 1996 року, став вивід російських військ, масові жертви і фактичне визнання незалежності Чечні.
Після розпаду СРСР у грудні 1991 року новообраний президент Дудаєв оголосив про вихід Чечні зі складу Російської федерації. У відповідь на це в Чечні був оголошений надзвичайний стан, який де-факто ввести не вдалось і з республіки почався вивід російських військ, який закінчився влітку 1992 року. У грудні того ж року Чечено-Інгушська АРСР припинила своє існування юридично. В результаті Чечня стала фактично незалежною, але юридично не визнаною ніким державою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чеченці зайшли в Грозний, щоб перемогти або померти.
26 листопада 1994 року відбулась невдала спроба захоплення Грозного силами антидудаєвської опозиції. Після розгрому антидудаєвських сил в полон потрапило багато російських солдат і офіцерів.
11 грудня 1994 року Борис Єльцин підписав указ про необхідність проведення військової операції в Чеченській республіці.
За планом передбачалось до 13 грудня захопити Грозний, а до 19 грудня взяти під контроль всю територію Чечні. Проте російська армія зазнала перших втрат ще за межами Чеченської республіки, а бої розгорілися далеко від Грозного.
Приступити до штурму чеченської столиці росіяни змогли лише в новорічну ніч 31 грудня. В новорічну ніч з 31 грудня 1994 року на 1 січня 1995 року російське командування наважилось на потужний штурм чеченської столиці.
Запорука успіху операції полягала у тому, що всі чотири колони мали досягнути Президентського палацу одночасно. Однак російські бронеколони були зупинені та блоковані чеченцями у різних районах Грозного. Бронетанкова атака була малоефективною в міських умовах, зазнала невдачі і до 3 січня майже російські сили були знищені, а решта здалася в полон.
Наступний штурм Грозного почався 7 січня 1995 року і тривав до 6 березня 1995 року, закінчився взяттям столиці Чечні. Внаслідок бойових дій в Грозному, за оцінками російських правозахисників загинуло близько 35 тисяч мирних жителів (з них близько 5 000 дітей) та 10 тисяч російських солдат (офіційне число - 2 тисячі). За словами керівника оборони Грозного Аслана Масхадова, за цей же період загинуло 12 тисяч російських вояків та 600 чеченських військовослужбовців.
Ще не досягши військових завдань щодо штурму Грозного, російські війська перейшли до наступного етапу військової операції — встановленню військового контролю над всією територією Чечні. З цією метою фронтова авіація проводила масовані бомбардування чеченських населених пунктів і сіл Інгушетії. Незважаючи на певні успіхи росіян у рівнинній Чечні, в горах, де бої велись з надзвичайною запеклістю, їм не вдалось успішно розвивати події на свою користь.
В середині червня, внаслідок атаки Шаміля Басаєва на Будьонівськ, була укладена чергова угода про припинення вогню та почались переговори між російським та чеченським керівництвом. 19 червня 1995 року під егідою ОБСЄ розпочався перший раунд переговорів між російською та чеченською сторонами, під час яких була досягнута домовленість про продовження мораторію на бойові дії на невизначений термін, про обмін усіма полоненими, роззброєння збройних сил Чечні, виведення російських військ і проведення вільних виборів.
31 серпня 1996 року у Хасав'юрті було укладено мирну угоду, за якою російські війська повністю повинні були бути виведені з Чеченської Республіки Ічкерії до 31 грудня 1996 року, а положення про міждержавні стосунки між Чеченською республікою та Російською Федерацією відкладались до 2001 року.
30 
1
Коментарі