Президія Верховної Ради СРСР ухвалила указ про розмежування областей між УРСР і БРСР 4 грудня 1939-го. Україна втратила Берестейщину.
"Встановити лінію кордону між Волинською і Ровенською областями УРСР та Брестською і Пінською областями БРСР (з заходу на схід)", - йшлося в указі.
Вона проходила по кордону Любомльського і Ковельського повітів УРСР з Брестським повітом БРСР й тягнулася на південний схід до кордону Поліської області БРСР на ріці Ствіга. За Україною закріплювались поселення Мукошин, Борки, Горинічі, Городище, Смородськ, Жаден, Перебродьє, Дроздіно, Познань, Будки разом із своїми землями. Решта відійшла Білорусі.
Згідно з переписами населення кінця XIX ст. в Берестейському повіті проживало близько 65% українців і 1,8% білорусів. У Кобринському повіті - близько 80% українців.
"У вересні 1939-го, коли на територію Берестейщини прийшли радянські "визволителі", жителі цього регіону заявляли про своє бажання війти до складу УРСР. Однак у Москві вирішили інакше і край ввійшов до БРСР. Активісти українських організацій зазнали переслідувань, розпочалась русифікація", - зазначав філософ та публіцист Петро Кралюк.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Україні живе приблизно 2,5 мільйона нащадків переселенців із Закерзоння
Кордони перекроїли, щоб асимілювати українське населення.
Краєзнавець та уродженець Берестейщини Володимир Леонюк вважав, що "більшовицький вождь розглядав Берестейщину як територіальну і демографічну компенсацію Білорусі за анексовану радянською Росією в 1919 році білоруську Смоленщину".
Уся Кубань, Ставрополля, більша частина Вороніжчини — це все було українськомовне населення. Першу карту поширення української мови створили 871 року. Її пізніше "батько всіх народів" Сталін перекроїв по-своєму.
Про це заявив директор Інституту української мови Національної академії наук України, доктор філологічних наук, професор Павло Гриценко в Конституційному суді.
2 
35413
Коментарі