Більшість - українці. В'язні табору в Росії підняли повстання: цей день в історії

26 травня 1953 року розпочалося Норильське повстання в'язнів. У ньому взяли участь 16 378 людей. Повстання стало найбільшим в історії ГУЛАГу.

Повстання розпочалось у Горлагу, що належав до Норильської групи концтаборів у Таймирському окрузі Красноярського краю Росії. Після смерті секретаря ЦК КПРС Йосипа Сталіна 5 березня 1953 року амністія поширилася лише на кримінальників та ув'язнених із малими термінами. У Горлагу багато ув'язнених були політичними.

Понад 70% з усієї кількості в'язнів Норильського концтабору були українцями. Здебільшого це були націоналісти.

25 травня наглядачі вбили кількох ув'язнених. Наступного дня сталося вбивство в'язнів четвертого й п'ятого табірних відділень. Там і почалося повстання. В'язні припинили роботу на будмайданчику. На одній з будівель написали: "Нас убивають і морять голодом".

В'язні сформували комітети самоуправління та висунули вимоги. Хотіли скорочення робочого дня до 8 год. і надання вихідних, виплати зароблених грошей, перегляду справ політв'язнів, скасування носіння номерів, звільнення людей з інвалідністю та іноземців.

5 червня 1953 року шість табірних відділень припинили роботу. Повсталі почали друкувати агітаційні листівки й облаштували радіостанцію. Завдяки агітації два відділення сусіднього Норильлагу теж зупинили роботу.

"Наші відозви й заклики багато важили. Вільне населення Норильська зневажало, бойкотувало таборову адміністрацію. У школах діти почали зневажати, а іноді навіть і бити дітей таборової адміністрації. Машиністи й кондуктори поїздів, які постачали сировину на 25-й завод, на знак солідарности потискали нам руки. Симпатії всього населення Норильська були на нашому боці", - згадував учасник повстання Данило Шумук.

З 4 липня під страхом розстрілів в'язні почали повертатися до роботи. Вони погодилися на обіцянки урядової комісії з Москви частково виконати вимоги засуджених. Проти незгодних застосували силу. До 9 червня майже всі зони вже працювали.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Збільшили кількість місць позбавлення волі

Найдовше протрималися повсталі третьої зони. Вона переважно складалася з українських і балтійських націоналістів, засуджених до каторжних робіт. 4 серпня 1953 року на територію зони в'їхало сім вантажівок з озброєними солдатами. Останній опір повсталих подолали того ж дня о 23:45.

За офіційними документами, під час придушення повстання 226 осіб поранили, 150 убили.

×