7 квітня 1930 року в СРСР видали постанову про розширення системи трудових таборів.
"Завданням виправно-трудових таборів є охорон громадськості від особливо соціально-небезпечних правопорушників завдяки їхній ізоляції, поєднаної з суспільно-корисною працею, і пристосування цих правопорушників до умов трудового гуртожитку. У виправно-трудові табори можуть спрямовуватися лише особи, засуджені до позбавлення волі на термін не менше 3 років або особи, засуджені особливою постановою ОГПУ", - ішлося в документі.
Їх передали під керівництво Управління таборів у складі ОГПУ. 10 липня 1934 року створили Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР. До його складу ввійшли 5 головних управлінь. Одним із них було Головне управління таборів. 27 жовтня 1934-го до ГУЛАГу перейшли всі виправно-трудові установи Наркомату юстиції РРФСР.
У 1930 роках створили багато спеціалізованих управлінь ГУЛАГу. У них використовували безоплатну працю в'язнів для будівництв загальносоюзного значення. Серед них були Дніпрогес, Біломорсько-Балтійський канал, Комсомольськ-на-Амурі та інші.
Від 1940-х у системі ГУЛАГ почали працювати "шарашки" - закриті науково-дослідні установи, де працювали ув'язнені вчені.
Табори ГУЛАГу були розкидані всією країною. Підпорядковувалися вони лише Москві.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розстріляли автора п'єси про ГУЛАГ
Станом на початок 1950-х українці становили 5-ту частину в'язнів ГУЛАГу. У таборах їх налічувалося 362,6 тис., у колоніях - майже 143,6 тис. осіб.
26 травня 1953 року розпочалося наймасовіше й найтриваліше в історії ГУТАБу повстання політичних в'язнів. У ньому брали участь ув'язнені 2 таборів Норильська Красноярського краю Росії - Горлагу й Норильлагу. Загальна кількість повсталих становила 16 378 осіб.
2 
1
Коментарі