На виставці "Кімоно. Три віки японської моди", яка відкрилася в Києві, виставили рідкісні кімоно з приватних колекції, які демонструють 300 років еволюції кімоно. В експозиції можна побачити весільні мантії учікаке, урочисті кімоно самураїв і навіть кімоно для харакірі.
"Кімоно не має ґудзиків. Воно підв'язується спеціальними шнурками й поясами. Під парадне кімоно кожна японка одягає натільне кімоно з білої бавовни - хата-дзюбан. Якщо в жінки завеликі груди, вона повинна їх затягнути — еталоном краси вважалося, якщо груди, талія і стегна утворюють єдину лінію — розповідає куратор виставки Віталій Цвєтков.
Пояс обі — це статусна деталь костюма. В нинішній Японії він дорожчий за саме кімоно. 500 років тому ним кімоно підв'язували. Тепер тільки прикрашають. Колись знатна дама тільки верхніх кімоно носила 12 штук. Не рахуючи нижніх шарів.
Сучасні парадні пояси-обі тчуться з шовкової парчі, мають довжину 4 метри і важать з кілограм. Такий пояс є своєрідним м'яким корсетом, бо тримає спіну японки і дає розслабитися попереку.
Міямайрі - це кімоно для немовляти. Коли дитяті виповнюється 30 днів, його несуть у храм, щоб показати богам. Кімоно обертають поверх ковдри, в яку загорнута дитина, а стрічки зав'язують за спиною у мами — утворюється щось побідне до слінга. Кімоно для хлопчиків були зазвичай чорними, на них зображали сосну — символ удачі, яструба — символ рішучості.
Попри те що в будні дні людей в кімоно на вулицях Японії можна побачити тепер дуже рідко, у свята Японія розквітає шовковим вбранням.
Є строга градація типів кімоно, і хоча зараз правила вже не такі жорсткі, однак все-одно піти в чорному кімоно за покупками для японця так само немислимо, як європейській дівчині прийти на роботу в білому весільному платті.
На дівчачих кімоно вишивали пелюстки сакури (символ юності) і лелек у леті (на довголіття).
Жіночі кімоно призначалися для різних пір року. На зимових вишивали листя бамбука. На весняних - квіти. На літніх — річки. На осінніх — червоні клени.
Символ подружньої вірності - качечку-мандаринку — зображували як на жіночих, так і на чоловічих кімоно.
Диктували жіночу моду куртизанки — вони придумували і кімоно, і зачіски. Їх наслідували дружини й дочки купців. До 20 століття шовковий одяг мали право носити тільки аристократи. А вже в 20 столітті з'явилося багато скромних витончених шовкових кімоно для людей бідніших.
У 21 столітті кімоно є як найдорожчим парадним одягом, так і найдешевшим — літній халат юката. Найдорожчі кімоно для участі в різних церемоніях беруть напрокат.
Червоний в Японії — колір дитинства і юності. Тому червоне носять молоді люди до 20 років. На таких кімоно зазвичай зображують морські хвилі.
Кімоно, які носили дівчата, називали — фурісоде. Вони мають довгі рукави. Рукави нинішніх фурісоде сягають метра і більше. Фурісоде любили куртизанки і дочки купців — вони видовжували рукави, щоб показати, що не займаються фізичною роботою. У 21 столітті рукави таких кімоно сягнули землі.
Зараз усі фурісоде дуже дорогі. Звичайна японка одягає його лише двічі в житті — на повноліття, 20 років, і в день весілля. Осіннє кімоно з яскравим кленовим листям одягали тоді, коли б сучасна європейка одягнула вечірню сукню.
Весільне кімоно здавна називали какешіта.
Томесоде — найурочистіше кімоно чорного кольору з короткими рукавами. Його могла одягнути тільки заміжня жінка, а малюнок ніколи не розташовувався вище пояса.
З 10 століття дуже дорогий чорний барвник використовувався тільки для парадного одягу аристократів. Чорний колір до лиця будь-якій людині. І на ньому найбільш виразно виглядає малюнок. Цей тип кімоно одягають на сімейні урочистості. Матері наречених і досі одягаються у чорне томесоде, навіть якщо весілля проводять у європейському стилі.
Одяг японців мав відповідати принципу ікі — стриманої гідності. Красою вбрання вважалася його строгість. Японці дбайливо вишивали не тільки лице кімоно, а й виворітну сторону. І хоча більшість сучасних кімоно шиють на фабриках, найдорожчі все ж виготовляють вручну.
Спеціальний комплект кімоно призначався для харакірі — ритуального самовбивства самурая. Однак "харакірі" — розрізання живота, лише складова частина складного ритуалу сеппуку. Якщо самурай вважав, що його гідність заплямовано, він вчиняв сеппуку. Перед здійсненням сеппуку самурай писав вірша, навіть якщо знаходився у штурмованому замку, потім одягав білий одяг, який символізує перехід зі світу життя, і одним рухом розрізав собі живіт, а його помічник одним помахом меча відрубував йому голову.
До сеппуку самурай готувався з ранньої юності — відпрацьовував необхідні удари і запасався відповідним комплектом кімоно.
"На виставці представлений комплект зі штанів і безрукавки, витканий з японської коноплі 150 років тому. Те, що він цілий, означає, що він так і не знадобився своєму гордому господарю, — розповідає Віталій Цвєтков. - Те що костюм продали, а не віднесли у храм на ритуальне спалення - це велика рідкість. Адже японці вірять, що старі кімоно стають "бакемоно" — річчю-демоном, і можуть принести невдачу своєму новому власнику. У колекції є одне кімоно для сеппуку, під час виставок якого нерідко розбивалися вітрини й виходили з ладу фотоапарати".
Цікава символіка зображень на японських кімоно.
Хризантема — це символ сонця. Її колись зображали тільки на імператорському одязі.
Квіти вишні означають духовну красу. Янонці вважають, що чим буйніше квітнуть дерева, тим більше щастя можна очікувати наступного року, оскільки кожна квітка сакури розповідає про долю дитини.
Нарцис — витривалість, безтурботність і очікування щасливих змін.
Ірис — військовий дух і доблесть, бо листя ірису схоже на меч.
Півонія — сила і процвітання, ознака початку літа.
Лілія - символ жіночої самотності.
Слива під снігом — символ потаємної життєвої енергії, збереженої всупереч незгодам.
Сосна — символ довголіття. Оскільки сосни переносять навіть землетруси.
Орхідея — неприступність, вишуканість.
Персик — ніжність.
Гори — опорні стовпи, які не дають світові впасти.
Метелик - символ вічності. Перевтілення й оновлення.
Метелики, які сидять на квітках, означають еротичні переживання.
Скручена в спіраль гілка сосни означає вічну любов. За легендою, одного разу юнак і дівчина зустрілися, покохали один одного і прожили довге щасливе життя до смерті. Однак буддисти вірять, що люди перевтілюються. І тому легенда розповідає, що в наступних життях ці двоє зустрілися знову і знову прожили життя разом у подружжі. Так вони вчергове вмирають і народжуються, і завдяки силі їхньої любові їхня доля не роз'єднує їх. Цю пару традиційно зображують у кімоно і в побуті у вигляді старенького подружжя.
Зображують на кімоно і любов плинну — наприклад, еротичні залицяння чоловіка до жінки.
5 
1
Коментарі
2