Письменника-фантаста Олеся Бердника засудили за "антирадянську агітацію і пропаганду" 23 квітня 1950-го. Призначили 10 років ув'язнення у таборах.
Чоловік народився на Миколаївщині. У 1944-му, будучи 18-річним, добровільно пішов на фронт та воював у лавах радянської армії мінером. В одному із боїв зазнав поранення. Після одужання та демобілізації вступив до театральної студії при київському театрі ім. Івана Франка.
У 1949 році виступив на відкритих партійних зборах театру, обурившись, що актори обмовляють та доносять на своїх колег й тим, що влада втручається у мистецтво. Заявив: "Сталін для когось, може, і геній, а для інших - дурень". Тоді директор установи одразу доніс у МДБ. Згодом чоловіка арештували у Галичі. На судилищі своєї провини не визнав та розповів про катування, за що отримав додаткове звинувачення у наклепах на слідство. Замість можливого розстрілу діяч опинився у Печорлазі Республіки Комі. Саме там почав складати перші фантастичні сюжети.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Смерть заради життя завжди була Перемогою!" - Олесь Бердник до Леоніда Брєжнєва
"Коли із Печорлага його перекинули в режимний табір Кажим, і посадили у камеру до "отпєтих" - так називали безнадійних рецидивістів, - згадувала донька письменника Громовиця Бердник. - Він переступив поріг камери. Кілька десятків пар очей буравили його, оцінюючи. Усі мовчали, а в нього, 25-літнього хлопця, за спиною котився холод. Нарешті "пахан" кивнув, запитав як звуть. Він відповів. "За що тебе сюди?" "Не знаю, - відказав батько. - Не говорили". "Пахан" хмикнув. "Не говорили. Добре, сідай". Батько приземлився на розстелену куфайку. "Романи знаєш?" - раптом запитав "пахан". "А що вам подобається?" "Що-небудь за любов. Якщо знаєш - давай.
І чомусь він захотів розповісти бандитам "Аеліту" Олексія Толстого. Почав розповідати. Рецидивісти слухали уважно, затамувавши подих. А коли оповідач промовив останні слова Аеліти: "Де ти, де ти, Син Неба?..", "пахан" раптом схлипнув і витираючи сльози, сказав: "Ну па*ло, як здорово! Давай ще раз спочатку". Батькові довелося розповідати історію прекрасної інопланетянки ще раз, і ще...І наступного дня також...
Так фантастика порятувала йому життя. Батько говорив, що він так і не збагнув цього феномену: чому убивці, бандити з багатолітнім "стажем" так сентиментально сприйняли історію зоряного кохання".
Декілька разів намагався втекти з таборів. Попри це у 1955-му Бердника помилували за "покаяння". З того часу розпочав активну літературну діяльність та став членом Спілки Письменників України, брав участь в українському дисидинтському русі за що був ув'язнений вдруге. Є автором понад 20 фантастичних повістей та романів, серед них: "Суддя і Любов", "Зоряний Корсар", "Вогнесміх".
МВС СРСР наказало залишити виселених із Західної України українців, яких називали "оунівці", навічно у спецпоселеннях Сибіру 15 квітня 1950 року. На 1950-й у спецпоселеннях числилось близько 100 тис. оунівців. За 3 роки їх було вже близько 175 тис. Згодом масштаби депортацій зменшились у зв'язку з фактичним припиненням активного збройного спротиву ОУН-УПА.
Коментарі