28 жовтня 1918 року Національний комітет, в який увійшли представники всіх чеських політичних партій, оголосив в Празі про створення незалежної Чехословацької республіки. Президентом молодої держави став відомий політичний діяч і філософ Томаш Масарик.
В останні роки Першої Світової війни в Австро-Угорщині і за її межами активно обговорювалась модель майбутнього устрою країни. Зокрема в Угорському королівстві набула популярність ідея "Дунайської федерації", прихильники якої вважали, що федералізація Угорщини за швейцарським зразком буде оптимальним варіантом для облаштування державності в Центральній Європі.
Інше бачення ситуації склалось у авторитетних чеських політиків-емігрантів Томаша Масарика і Едварда Бенеша, які очолювали у Парижі "Чеський комітет дії". Протидію німецькій гегемонії в Європі вони вбачали у зміні кордонів Німеччини та Австро-Угорщини з метою створення незалежних слов'янських держав, лідером яких мала стати Чехія як найбільш розвинута в економічному, політичному і культурному плані.
План Бенеша і Масарика післявоєнного устрою Центральної і Східної Європи під назвою "Нова Європа" знайшов підтримку в країнах Антанти, які хотіли остаточно покінчити із німецькою загрозою. В умовах військової поразки і очікуваного розпаду Австро-Угорської імперії 13 липня 1918 року в Празі був створений Національний комітет Чехо-Словаччини, представники якого у вересні зустрілись у Швейцарії із Національною Радою і погодили політичний устрій й склад майбутнього уряду.
27 жовтня 1918 року міністр закордонних справ Австро-Угорщини Дьюла Андраші звернувся до США з нотою про готовність вести мирні переговори. Чеськими і словацькими політиками це було сприйняте як капітуляція імперії. Наступного дня в Празі представники Національного комітету на чолі із Алоїсом Рашином проголосили створення самостійної чехо-словацької держави і видали "Закон від 28 жовтня 1918 про створення незалежної держави чесько-словацької". У той же день представники комітету почали переймати імперські органи - військове відомство, поліцію, суд і прокуратуру, а також міські адміністрації.
30 жовтня повноваження Національного комітету поширились і на Словаччину, а 13 листопада була прийнята Тимчасова конституція Чехословацької республіки, на підставі якої Революційні Національні збори, що складались із 256 депутатів, наступного дня обрали Томаша Масарика президентом, а Карела Крамаржа прем'єр-міністром Чехословаччини, федеративної держави, до якої увійшли Чехія, Словаччина і Підкарпатська Русь.
Томаш Масарик, який ще за життя став символом незалежної Чехословаччини, залишався президентом до 1935 року, коли його змінив багаторічний міністр закордонних справ Едвард Бенеш, і помер за два роки до краху Першої Чехословацької республіки - вона проіснувала до 14 березня 1939 року, коли Словаччина за підтримки Німеччини заявила про незалежність; наступного дня Чехія була окупована Німеччиною і перетворена на протекторат Богемія і Моравія, а Закарпатська Русь була окупована Угорщиною.
6 
1
Коментарі