15 червня 1215 року під натиском повсталої проти нього аристократії, англійський король Іоанн Безземельний скріпив своєю печаткою Велику хартію вольностей (Magna Carta), 63 статті якої гарантували права і привілеї знаті, надавали свободу дій церкві і зобов'язували короля дотримуватися державних законів.
Іоанн став монархом у 1199 році після смерті свого брата короля Річарда Левове Серце і його правління характеризувалося низкою політичних та військових поразок - Англія втратила Нормандію, аристократія була обкладена великими податками на підтримку військових кампаній, а церковне майно з санкції папи Іннокентія III було частково продане для поповнення державного бюджету. Після поразки у Нормандській кампанії 1214 року архієпископ Кентерберійський закликав баронів добитися від короля закріплених законом гарантій свобод. У 1215 році аристократія збунтувалась і 15 червня 1215 року король Іоанн був змушений погодитись на прийняття Хартії вольностей, яка заклала основи розвитку демократичних інститутів Англії на багато сторіч наперед.
Статті Хартії вольностей регулювали питання права власності, свободи та особистої недоторканності англійських баронів та інших осіб, які володіли землею, й обмежувала владу короля і чиновників над людиною. Усім вільним людям Хартія гарантувала їхні звичаї і вольності, англійська церква визнавалась вільною, а її сеньйором визнавався папа римський. Піддані королівства дістали право виїжджати з країни і "повертатись y повній безпеці по суші і по воді".
Для контролю за додержанням Хартії король утворив раду з 25 баронів, з якої пізніше утворився парламент Англії. Велика Хартія вольностей була підтверджена королем Генріхом ІІІ в 1225 pоці і остаточно Едуардом І в 1297 році.
2 
1
Коментарі