У битві під Батогом, яка відбулась 1 - 2 червня 1652 року, союзні війська Війська Запорозького і Кримського Ханства отримали перемогу над армією Речі Посполитої під командуванням Мартина Калиновського. Попало в полон і було страчено понад 8 тисяч поляків, в тому числі і високопосадовців.
Щоб перехопити козацький загін 20-тисячна польська армія, очолювана Мартином Калиновським, влаштували на березі Південного Бугу недалеко від міста Ладижин (нині - Вінницька область) табір, який з тилу був захищений рікою Батіг.
Дізнавшись про це, Богдан Хмельницький зібрав військо, яке 1 червня разом із кримсько-татарською кавалерією переправилось через Буг. Перша атака татарів була поляками відбита, але непевна ситуація привела до бунту в польському таборі і втечі частини війська, після чого Калиновський для відновлення порядку наказав розстріляти повсталих.
Через занадто великі розміри табору, відсутності інформації про кількість війська супротивника, поляки не змогли контратакувати і до вечора до Батога підійшли основні козацькі сили, які оточили табір з усіх боків.
Вранці 2 червня почався його штурм. Після прориву польської оборони козаками Івана Богуна доля битви була вирішена - армія Калиновського була вщент розбита, сам він разом із сином загинув, як і брат майбутнього короля Яна ІІІ Собеського Марек, який перебрав на себе командування після загибелі Калиновського. Поляки втратили до 8 тисяч вбитими.
У наступні два дні за наказом Хмельницького було розстріляно або обезголовлено близько 3 500 полонених, частина яких була викуплена у татар. Страти відбувались на очах у інших полонених як помста Хмельницького за поразку під Берестечком; уникнути розправи вдалось не більше, ніж двом тисячам чоловік, частину яких врятували татари задля отримання викупу.
Перемога під Батогом викликала масове повстання козацької України проти польської шляхти і відновлення кордону з Польщею по ріці Случ, як і за умовами Зборівської угоди 1649 року.
Коментарі