20 жовтня 1740 року, по смерті Карла VI Габсбурга, імператрицею Священної Римської імперії у відповідності до "Прагматичної санкції" стала його 23-літня дочка Марія Терезія, правління якої стало одним із найуспішніших в австрійській історії.
Карл VI Габсбург успадкував трон Священної Римської імперії 1711 року по смерті свого старшого брата Йосипа I. Вони обоє не мали синів і щоби забезпечити нероздільність родових земель, 19 квітня 1713 року Карл VI ухвалив закон про престолонаслідування, відомий як "Прагматична санкція", згідно з яким успадкування престолу відбувалося за правом первородства незалежно від статі спадкоємця.
Єдиний і довгоочікуваний син Карла помер 1716 року відразу після народження, і його спадкоємницею стала дочка Марія Терезія, яка народилася наступного року. Незважаючи на те, що "Прагматична санкція" була визнана становими сеймами імперії й майже всіма провідними країнами Європи, претензії на володіння Габсбургів заявив курфюрст Баварії Карл VII Віттельсбах, одружений із дочкою Йосипа I (двоюрідною сестрою Марії Терезії). Тому виховання майбутньої спадкоємниці з раннього дитинства було націлене на підготовку до державного управління.
Марія Терезія отримала чудову освіту, володіла, крім німецької, латинською, французькою та італійською мовами. 12 лютого 1736 року у Відні вона вийшла заміж за герцога Лотарингії Франца Стефана. З огляду на те, що спадщина Габсбургів була важливим питанням європейської політики, для збереження балансу сил Франц був змушений відмовитися від спадщини в Лотарингії і герцогства Бар у Франції, натомість став родоначальником латаринзької гілки Габсбургів.
Не маючи якихось здібностей ні до військової, ні до державної служби, Франц не став співправителем Священної Римської імперії, коли 23-літня Марія Терезія вступила на престол 20 жовтня 1740 року по смерті батька. Присвятивши практично все своє життя легітимізації "Прагматичної санкції", Карл VI залишив у спадщину майже збанкрутілу Австрію, яка тривалий час вела війну за польську спадщину Августа II і з Османською імперією.
Невдовзі свої претензії на австрійські землі заявили не лише баварський курфюрст Карл Альбрехт, якого підтримали король польський Август III і сардинський Карл Еммануіл III, а також гаранти "Прагматичної санкції" король іспанський Філіп V і прусський Фрідріх II Великий. 16 грудня 1740 року прусські війська увійшли в Сілезію, що стало початком восьмирічної війни за австрійську спадщину, яка закінчилася підписанням Аахенського миру, за яким Габсбурги зберегли більшу частину своїх володінь (крім Сілезії та частини італійських володінь), при визнанні всіма державами монарших прав Марії Терезії і "Прагматичної санкції".
Будучи від природи енергійною і практичною людиною, Марія Терезія зуміла оточити себе здібними людьми, які втілили ряд реформ у дусі освіченого абсолютизму: було централізовано суддівську владу, запроваджено цивільний і кримінальний кодекси, уніфіковано систему податків для всіх верств суспільства, обмежено панщину, запроваджено початкову шкільну освіту. Завдяки цьому Австрія до 1780 року стала потужною європейською країною, а сорокарічне правління Марії Терезії стало "золотим століттям" австрійської історії.
5 
35413
Коментарі