Опівночі 16 січня 1991 року закінчився визначений ООН термін виведення іракських військ з окупованого Кувейту, і о 4:30 ранку з авіаційної бази у Саудівській Аравії, американського та британського авіаносців, що знаходились у Перській затоці, в повітря піднялися перші літаки, щоб завдати бомбового удару по Іраку. О 7-й ранку Білий дім офіційно оголосив про початок операції "Буря в пустелі".
Ірак розпочав окупацію Кувейту, багатої нафтою сусідньої держави, 2 серпня 1990 року і за кілька годин, практично не зустрівши опору, зайняв столицю країни і отримав контроль над 20% світових запасів нафти та доступ до узбережжя Перської затоки.
Того ж дня Рада Безпеки ООН одноголосно засудила інтервенцію і поставила перед Іраком вимогу негайно вивести війська з Кувейту, 6 серпня ввела світове ембарго на торгівлю з Іраком, а 29 листопада Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію, що дозволяла застосовувати проти Іраку військову силу, якщо до 15 січня 1991 року з Кувейту не будуть виведені іракські війська.
Диктатор Іраку Саддам Хуссейн проігнорував попередження, і 16 січня почалась операція "Буря в пустелі" за участю військ антиіракської коаліції - з військових баз в Саудівській Аравії та авіаносців в повітря піднялись винищувачі та бомбардувальники і атакували військові цілі в околицях Багдаду. Керівництво операцією, в котрій брали участь 32 держави, включаючи США, Британію, Францію, Єгипет, Саудівську Аравію, здійснювали США. Ізраїль в бойових діях участі не брав.
За наступні шість тижнів наносились повітряні удари по військових об'єктах і цивільній інфраструктурі Іраку, а 24 лютого почалась наземна операція - за чотири дні 300-тисячний іракський контингент був вибитий з Кувейту, а 10 тисяч чоловік попали в полон.
28 лютого президент США Джордж Буш оголосив тимчасове припинення вогню, а 3 квітня Рада Безпеки прийняла резолюцію 687, в котрій були сформульовані умови формального закінчення конфлікту - припинення вогню, оголошене Бушем, стає офіційним, а Іраку заборонено продаж нафти за кордон доки в країні не буде ліквідовано зброю масового знищення. 6 квітня Ірак погодився з резолюцією і вона набула чинності 11 квітня.
У війні в Перській затоці загинуло 248 солдатів союзників і 457 було поранено. Офіційних даних про втрати Іраку немає, але вони оцінюються в 25 тисяч загиблих і 75 тисяч поранених серед військовослужбовців; близько 100 тисяч цивільних іракців загинуло від ран, нестачі харчування, води і медикаментів. В наступні роки в результаті дій, так чи інакше пов'язаних з санкціями ООН проти Іраку, померло близько одного мільйона мирних громадян Іраку.
2 
1
Коментарі