10 квітня 1815 року на острові Сумбава в Індонезії почалось виверження вулкану Тамбора, яке тривало півроку і привело до глобального похолодання в усьому світі та голоду в Європі в 1816 році. Виверження вулкану Тамбора є найбільшим в історії людства.
Протягом кількох століть гора Тамбора не проявляла жодної вулканічної активності. 5 квітня 1815 року з неї почалося середньої потужності виверження, яке супроводжував потужний вибух, звук якого був зафіксований на відстані до 1400 кілометрів. Вранці наступного дня на Острів Ява, що за 1200 кілометрів від Сумбави, почав падати вулканічний попіл.
10 квітня з вулкану піднялись три стовпи полум'я висотою до 40 кілометрів, а вся гора перетворилась на величезне вогнище, з якого в море стікали магматичні потоки, знищуючи все навколо; виверження супроводжувалось падінням "з неба" шматків пемзи до 20 сантиметрів у діаметрі. Завіса попелу поширилася на кілька десятків кілометрів довкола острова, а специфічний запах протягом кількох днів поширився на сотні кілометрів. Активна фаза вулкану тривала до 15 квітня, проте невеликі викиди тривали до кінця серпня. Викинуті в повітря величезні маси вулканічного попелу протягом трьох діб сховали від сонячного світла територію в радіусі до 500 км від вулкану - за словами очевидців у темряві не можна було розгледіти нічого навіть на відстані витягнутої руки.
Велика частина острова Сумбава, площа якого перевищує 13 000 км2, була вкрита шаром вулканічного попелу товщиною понад метр, а сама гора, яка до виверження мала висоту 4200 метри, зменшилась до 2850 метрів. За кількістю виверженого матеріалу (за оцінками до 160 кубічних кілометрів) це найбільше за всю історію виверження вулкану. Безпосередньо на острові загинуло близько 10 тисяч чоловік (живими залишилися 29 осіб); вся рослинність Сумбави була знищена, а сам острів був оточений поясом шириною до 5 кілометрів із вирваних з коренем дерев, змішаних із золою і пемзою.
На сусідньому острові Ломбок, що за 200 кілометрів від Сумбави, загинуло 44 тисячі чоловік, а сам він був вкритий попелом товщиною до півметра. Наслідки виверження торкнули Моллукських острови, острова Ява, частково Сулавесі, Суматри та Борнео.
Ще протягом кількох місяців після виверження попіл на висоті кількох кілометрів зависав у атмосфері і розносився вітрами на сотні кілометрів. Це призвело до значного похолодання влітку 1815 року і, як наслідок, до нестачі їжі в Китаї, Європі та Північній Америці. Ці кліматичні зрушення також змінили сезон мусонів в Індії та Китаї і привели до зниження температури на 0,5-0,7 градуса по всій планеті. Це викликало голод у деяких районах Індонезії - на Балі і Східній Яві від недоїдання і хвороб, пов'язаних з виверженням вулкану, померли близько 50 тисяч чоловік.
Наступний, 1816 рік, був ще холоднішим і супроводжувався надзвичайно холодними зимами в Європі та Америці - сніг у Європі зійшов лише в червні, а зимові морози почались в серпні. З виверженням Тамбори пов'язують епідемію тифу в Південно-Східній Європі, холери в Індії, голоду в Ірландії та на півночі Великої Британії. Весною 1817 року ціни на зерно виросли в десять разів. Десятки тисяч європейців були змушені емігрувати в Америку.
Значно слабші виверження Тамбори спостерігались в 1847, 1913 і 1967 роках. Вулкан і досі вважається активним.
2 
1
Коментарі