Ексклюзиви
Четвер, 25 грудня 2008 17:03

Вітчизняний презерватив міг утримати відро води
5

Реклама протизаплідних засобів київського заводу ”Красный резинщик”, 1938 рік
Фото: www.ruslania.com
Упаковки радянських презервативів. Запаковували їх у сірий папір. Через погану якість упаковки презервативи часто пересихали
Сторінки з офіційного видання Держстандарту СРСР з вимогами до якості презервативів, 1983 рік

"Если хочешь быть сухим в самом мокром месте — покупай презерватив в Мосрезинатресте!" Цей рекламний слоган 1920-х приписують поетові Володимиру Маяковському. У ті роки у світі презервативи тільки завойовували популярність. У нещодавно створеному СРСР, як і перед тим у Російській імперії, їх не виробляли, а завозили з-за кордону.

— Більшість людей або не знали про контрацептиви, або не уявляли, як ними користуватися. Жінки не запобігали вагітності, а обривали її, — розповідає сексолог та соціолог Ігор Кон, 80 років. — 1914-го року в Російській імперії зробили 400 тисяч таких операцій. А через шість років ця країна стала першою у світі, де аборт узаконили.

Тоді жінка в середньому переривала п"ять-вісім вагітностей. Статистика абортів жахала навіть владу, тому наприкінці 1920-х її засекретили. А 1934-го на XVII з"їзді ВКП(б) Сталін заявив, що "темпы роста населения не соответствуют темпам строительства социализма". І вже через два роки "идя навстречу многочисленным заявлениям трудящихся женщин" аборти заборонили. Того ж 1936-го на Баковському заводі гумотехнічних виробів у Підмосков"ї почали виробляти перші радянські презервативи. Нібито завдяки підтримці Лаврентія Берії, який мав славу ловеласа. Вони отримали назву "Изделие N2". "Изделием N1" був протигаз.

Презервативи робили із цупкої жовтувато-сірої гуми. Щоб запобігти склеюванню виробів, їх посипали тальком. Вони неприємно пахли, були жорсткуваті на дотик й у два-три рази товщі, ніж нині. Зате були міцні — мали витримувати навантаження  200 кг на квадратний сантиметр, тобто відро води. Якість презервативів радянські фармацевти не покращували десятки років.

— У нас изделия нормального качества. Они прочные, не рвутся, — заявляв уже за перебудови один із функціонерів Головного аптечного управління Мінздраву СРСР. — А удовольствие и удовлетворения женщин — это, знаете, нас не волнует. Если бы не было случайных связей, то и презервативы не нужны были бы. Зачем они, когда ты спишь только с женой?

Попервах за зміну робітник встигав виготовити лише 40 кондомів. Спочатку скляні стержні опускали в гумову суміш. Потім 7–8 хв. сушили в печі, оброблювали спеціальною речовиною — хлористим фіксатором, знову опускали в гуму, опісля — ще на 10 хв. у піч. Далі 15 хв. виріб випікається в термостаті при температурі 40°С. Потім його присипали тальком і знову сушили. Нині технологія виготовлення значно простіша й автоматизована. Та й виробляють тепер презервативи із латексу — застиглого соку каучукових рослин.

— Пам"ятаю, наприкінці 1950-х на зборах обговорювали незаплановану вагітність когось із членів партії. Із задніх рядів хтось іронічно вигукнув: "Сором бракоробам гумової промисловості!", — згадує Ігор Кон.

Через появу СНІДу виробництво презервативів в СРСР у середині 1980-х збільшили удвічі — до 200 млн на рік. Та й цього було замало для країни із 280 млн населення. 1988-го найпопулярніший радянський журнал "Огонек" опублікував листа з Риги, у якому скаржилися, що там уже місяць неможливо купити презервативів.

А удовольствие и удовлетворения женщин — это, знаете, нас не волнует

— Презервативи розбирали швидко й побагато, — розповідає 53-річна Олена Шклярук, яка три десятиліття працює в аптеці. — Імпортні індійські — по десять штук купували. Вони були в червоній упаковці у вигляді стрічки. Коштували 4 копійки за штуку. Радянські — наполовину дешевші. Але вони не таким попитом користувалися. Я тоді працювала в аптеці N1, у центрі Києва. Не пам"ятаю, щоб хтось соромився їх купувати. Брали і жінки, і молодь, і чоловіки. Сказав тихенько слово — й аптекарка подає.

Мінздрав СРСР наполягав, аби вітчизняні заводи збільшили виробництво презервативів до 600 млн на рік. Замовлення було не під силу: виготовили лише 220 млн.

"Знаете, сколько поставили этих столь необходимых изделий аптекам в 1988 году? — писав журнал "Здоровье" у червні 1989-го. — Стыдно сказать — менее 3 штук в год на каждого мужчину в возрасте от 20 до 60 лет. В 1989 году заявка в лучшем случае будет удовлетворена на 29%. Вот так! Можно сколько угодно расклеивать плакатов, разъяснять в прессе и по телевидению необходимость пользования презервативами, да только где их взять, коль наша высокоразвитая промышленность справиться с проблемой не в состоянии?"



"Та резинка так і норовила злізти"


Киянин Матвій Михайлов, 59 років, у молодості презервативами користувався рідко:

— Кохатися у презервативі тоді було все одно, що квітку у протигазі нюхати, — сміється. — Ніякого задоволення й відчуття. Ще та резинка так і норовила злізти. Спробували із дружиною сучасні — о, то інше ж діло.

За європейським стандартом, ширина презерватива може бути від 44 до 56 мм. За радянських часів їх виготовляли одного розміру — 54 мм завширшки і 180 мм завдовжки. Це приблизно відповідає європейському розміру ХХL — вище середнього. Радянський презерватив мав відповідати Держстандарсту — ГОСТу. З однієї партії обирали 80 виробів і виміряли довжину та ширину. "Презерватив раскатывают и дважды слегка растягивают, чтобы разгладить морщины, — зазначено у вимогах ГОСТу 1983 року. — Затем его надевают или на градуированный стержень или на измерительную металлическую линейку. Презервативу дают свободно висеть, записывая с точностью до 1 мм точную длину презерватива".

Розтягуватися він мав на 700%. З нього вирізали кільце й повільно розтягували. Момент розриву фіксували і вираховували, чи відповідає він нормам.

Щоб перевірити герметичність, у кондом набирали 200 мл води. А далі: "По истечению не менее 1 мин. презерватив осматривают визуально на отсутствие утечки воды, наличия капель влаги на стенках презерватива или обертывают фильтрованой (промокательной) бумагой с целью обнаружения на ней пятен влаги. Презерватив, у которого обнаружено отверствие, считают дефектным".

Була й перевірка "на стойкость презервативов к воздействию климатических факторов при транспортировании". Запаковані презервативи на 4 год. клали в камеру з температурою +50°С, після цього 4 год. вони перебували в нормальних температурних умовах, потому їх поміщали в камеру, де було -50°С.

Якщо чотири презервативи виявлялися бракованими, викидали всю партію.

1320 до Р. Х. — вважають, що тоді зі шкіри виготовили найдавніший презерватив. Він належав 13-річному фараонові Тутанхамону

1564 — хірург Габріель Фаллопій виготовив мішечок із льону, змащений соком полину, бензойною смолою та концентратом із в"яжучих трав. Його рекомендував для профілактики "французького карієсу". Так тоді називали сифіліс, який у Європу потрапив після відкриття Колумбом Америки.

1660 — доктор Кондом, особистий лікар короля Англії Карла II виготовив багаторазовий презерватив зі сліпої кишки вівці. Після використання його треба було вимити та зберігати у спеціальному розчині

1844 — Чарльз Гуд запатентував гумовий презерватив

1861 — у газеті "Нью-Йорк Таймс" з"явилася перша друкована реклама презервативів "Французькі запобіжні засоби від Dr. Power"

Зараз ви читаєте новину «Вітчизняний презерватив міг утримати відро води». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 110
Голосування 31 жовтня, Усик - Чисора. Як закінчиться бій?
  • 1) перемогою Усика за очками
  • 2) перемогою Усика нокаутом
  • 3) перемогою Чисори за очками
  • 4) перемогою Чисори нокаутом
  • 5) нічиєю
Переглянути