Щороку 7 травня росіяни відзначають День радіо. Цього дня 1895-го російський фізик Олександр Попов продемонстрував роботу першого радіоприймача. Однак учений не подбав про те, аби запатентувати свою розробку. Спритнішим виявився італієць Ґульєльмо Марконі.
Він народився в багатій родині. Батько Джузеппе — італійський землевласник. Його дружина — донька ірландського бізнесмена — була на 17 років молодшою. Подружжя мало приватний будинок у Болоньї й віллу за містом. Марі Марконі, одружившись, захопилася подорожуванням. У поїздках Європою її супроводжував малий Ґульєльмо. До 6 років він жив у Англії, там у матері був брат. Коли повернувся до Італії, погано розмовляв італійською, мав виразний англійський акцент. Через це у школі з нього насміхалися. До того ж хлопець демонстрував цілковиту байдужість до спорту.
Кульгали не тільки його стосунки з однокласниками, але й успішність. Він закінчив початкову школу з поганими оцінками. У середніх класах змін на ліпше не відбулося. Батьки наймали приватних учителів, але це не допомогло. Якось під час однієї з поїздок із матір"ю хлопець побував у Технічному інституті італійського міста Ліворно. І там дізнався про німецького фізика Генріха Герца, який довів існування електромагнітних хвиль. Тобто переслав електричний струм без дротів. Ґульєльмо це дуже зацікавило. Оцінки в школі й далі були такими собі, а думки крутилися довкола досягнення Герца. Вступні іспити до Болонського університету майбутній винахідник радіо провалив.
Тоді синьйора Марконі звернулася до професора фізики Авґусто Ріґі, який викладав в університеті й мешкав по сусідству. Той улаштував так, що Ґульєльмо міг користуватися університетськими лабораторіями. Юний Марконі почав експериментувати, а згодом частину обладнання перетягнув на горище родинної вілли.
Якщо мати всіляко підтримувала захоплення сина, то батькові воно категорично не подобалося. Джузеппе Марконі хотів, щоб син став військовим. Проте одного дня Ґульєльмо показав йому "фокус": в одному кінці кімнати натиснув на кнопку, а в другому, за вісім метрів, задзвонив дзвоник. Батько зрозумів, що син не просто грається залізяччям. І дав трохи грошей на додаткове обладнання.
"Фокус" був лише маленьким прикладом того, що вже зумів досягти Марконі — передати радіосигнал. Він не вигадав нічого революційно нового. До нього передачею сигналу без дротів займалися й інші вчені. Ґульєльмо зібрав докупи їхні маленькі винаходи, вдосконалив і отримав результат.
Але все одно це була копітка праця. Постійні експерименти з кожним елементом передавального та приймального пристроїв. Спочатку сигнал вдається передати з однієї кімнати в іншу. Згодом на вулиці — на кілька сотень метрів, потім на півтора кілометра. Проводити експерименти допомагає брат Альфонсо.
Коли Ґульєльмо виповнився 21 рік, він звертається до італійського уряду з проханням про фінансування. Та поштове міністерство пропозицією не зацікавилося. Країна має чудову телеграфну систему, яка діє через кабелі, а бездротовий телеграф годиться лише для морського спілкування, переконані урядовці.
Радіопередавач Марконі на борту "Титаніка" врятував від смерті частину пасажирів
На допомогу синові знову приходить мати. Її родичі та знайомі в Англії влаштовують зустріч із головним інженером британської пошти Вільямом Прісом. Той рекомендує своєму урядові виділити кошти на роботу нікому не відомого винахідника. І Марконі створює дослідницьке бюро, де поряд із ним працюють найкращі фахівці. Надворі 1896-й. ґульєльмо виповнилося 22 роки.
Наступний рік був дуже плідним. Існування бездротового телеграфу вже годі заперечити. Марконі, знову за допомогою родини, знаходить юриста, який оформлює заявку на патент. 2 липня 1897-го він його отримує. А через два з половиною тижні, 20 липня, реєструє власну компанію "Бездротовий телеграф і сигнал". Це було перше у світі підприємство, яке виробляло телеграфічні радіоприймачі.
У грудні 1901 року, коли на канадському узбережжі Марконі вперше отримував повідомлення з Англії через океан, він його ледь розібрав. Систему настройки радіочастот він розробив пізніше.
Знаючи точно, що сигнал "летить", учений не розумів, як саме це відбувається. Якщо на шляху є гора — проходить він наскрізь чи йде над землею? І як йому вдається подолати опуклість землі? На ці та інші запитання Марконі не міг відповісти навіть через 30 років. І до кінця життя продовжував їх досліджувати.
— Ви колись посилали сигнали на інші планети? — поцікавився один журналіст 1932 року.
— Я посилав безліч сигналів, які нікуди не дійшли. Навіть якщо вони досягали інших планет, постає запитання: чи живе там хтось, хто міг би прийняти сигнал?
Із Марконі хотіли познайомитися всі — політики, артисти, духовенство. Його компанія будує радіостанції в Англії, Америці, Канаді. Її передавачі стоять на кораблях. 1903 року на обладнанні 29-річного італійця президент США Теодор Рузвельт посилає привітання британському королю Едвардові VII. Через дев"ять років радіопередавач Марконі на борту "Титаніка" врятував від смерті частину пасажирів. Їх підбирає "Карпатія", яка пропливала неподалік і прийняла сигнал біди.
Наукові успіхи разом зі славою принесли й гроші. Марконі подобався жінкам.
1905-го, 31-річним, після кількох любовних історій Ґульєльмо одружується. Його обраниця — донька ірландського аристократа Беатріс О"Браян. За нею було 70 тис. акрів землі та красивий замок.
Спочатку все йшло добре. На світ з"явилися троє дітей. Та з роками у подружжя почалися суперечки. Марконі не перестає працювати і постійно вдосконалювати свої пристрої. А сімейні турботи його відволікають. 1919 року він купив величезну 73-метрову яхту, яку перетворив на плавучу лабораторію з великими антенами і передавачами. Там, подалі від дружини, він також міг розслаблятися з іншими жінками. 1923-го подружжя розсталося, а ще через чотири роки шлюб анулювала католицька церква.
Невдовзі Марконі одружився з Марією Крістіною Бецці-Скалі, донькою італійського графа. Вони познайомилися на одній із вечірок на яхті й прожили разом до смерті винахідника радіосигналу. Коли Ґульєльмо було 56 років, Крістіна народила йому доньку, яку він назвав на честь своєї яхти — Елеттра.
Серед відомих і впливових людей, яких особисто знав Марконі, був і лідер фашистської Італії Беніто Муссоліні. Вони стали близькими друзями. І то такими, що Муссоліні навіть був свідком на другому весіллі Марконі, а згодом став хрещеним батьком Елеттри. Хрещеною матір"ю була королева Італії Єлена. На той час, 1930-го, Марконі, уже давно Нобелівський лауреат, мав титули італійського сенатора, Почесного лицаря Великого хреста у Великій Британії. Згодом став маркізом. Із 1923 року був членом Італійської фашистської партії. А потім навіть належав до її правлячого органу — Великої фашистської ради. Доки телеграфний, а потім радіобізнес розростався, його власник пропагував фашизм, виступаючи з палкими промовами. Власні наукові досягнення давали йому можливість досягти дуже багатьох вух.
Марконі любив рибалити, їздити верхи і подорожувати. Він завжди гарно вдягався й дуже турбувався про свій вигляд. 1912 року в автомобільній аварії він втратив праве око, яке замінили штучним. Проте на фотографіях це майже неможливо помітити.
Помер Марконі 70 років тому — 20 липня 1937-го. Він саме збирався на зустріч із Муссоліні.
Ґульєльмо Марконі не винайшов радіо таким, яким ми його знаємо сьогодні. Воно з"явилося щойно в 1920-х. Але запатентований ним "бездротовий телеграф" заклав його основи.
1874, 25 квітня — Ґульєльмо Марконі народився в італійському місті Болонья
1897, 2 липня — отримав перший патент
1897, 20 липня — реєструє власну компанію "Бездротовий телеграф і сигнал"
1901, 12 грудня — послав перший радіосигнал через Атлантичний океан
1905 — одружився з Беатріс О"Браян
1909 — отримав Нобелівську премію "за внесок у розвиток бездротового телеграфу"
1912 — в аварії втратив праве око
1923 — вступив до Італійської фашистської партії
1927 — одружився з Марією Крістіною Бецці-Скалі
1937, 20 липня — помер у Римі від серцевого нападу
Нікола Тесла також працював над радіо
Окрім росіянина Попова, у Марконі був ще один конкурент — серб Нікола Тесла (1856–1943). За півроку до його смерті, 1943-го, Верховний суд США навіть виніс вердикт, що то саме йому належить першість у відкритті радіо. Насправді ж Теслу цікавило не так воно, як сама ідея бездротового пересилання енергії в будь-яку точку планети.
Тесла був диваком. Усі свої патенти — їх понад сто — і ще більше незапатентованих ідей не вважав своєю заслугою. Казав, що він є лише провідником ефіру. Хоч дуже потребував грошей, 1915 року відмовився від Нобелівської премії: не захотів її ділити з Едісоном, яку їм присудили на двох.
Він досліджував джерела руху світил у Всесвіті, хотів навчитися керувати космічною енергією, встановити зв"язок з іншими світами. Останні роки життя винахідника оповиті таємницею. Відомо лише, що він проводив досліди у військовій корпорації над проектом, результати якого досі засекречені.
Після Ніколи Тесли не лишилося ані результатів дослідів, ані щоденників, ані листів. Існує думка, що архів ученого після його смерті конфіскували спецслужби.
3 
1
Коментарі