Вільям Шекспір підписувався з помилками

 

Ніхто із сучасників Вільяма Шекспіра — англійського драматурга ХVI–ХVIІ ст., автора 38 п'єс і чотирьох поем — не склав його біографії. На той час так ушановували тільки королів та християнських великомучеників. А театралів уважали грішниками. Тому, коли в XVIII ст. Шекспіра визнали класиком, виявилося, що про нього майже нічого не відомо. Більше було вигадок і домислів. "ГПУ"зібрала шість фактів із життя драматурга і стільки ж припущень.

Факти

1. Знаємо точно, що батько митця Джон Шекспір виготовляв рукавички. Збереглися документи, де він замість підпису на документах малював розпірку для рукавички — цеховий знак своєї професії. Про багато тонкощів цієї праці, які Вільям пізніше згадав у своїх творах, він почув від батька. Наприклад, що пергамент роблять із телячої шкіри, а черевики — з волячої, з телячих кишок виготовляють струни для скрипки. Знав, що із лайки — ягнячої шкіри — виготовляли вишуканіші рукавички, які легко було вивернути. Тоді про людину без принципів казали, що в неї "лайкова" совість.

2. 27 листопада 1582 року канцелярія Вустерського єпископства видала дозвіл на шлюб 18-річного Вільяма Шекспіра і 26-річної Енн Гетевей. Через півроку в подружжя народилася донька Сьюзен. А ще за два роки на світ з'явилася двійня: син Гемнет і донька Джудіт. Однак на той час драматург жив окремо — перебрався з рідного Стретфорда-на-Ейвоні до Лондона. Лише за три роки до смерті покинув англійську столицю і повернувся до сім'ї. Дві доньки та дружина пережили Шекспіра, а син помер 11-річним.

3. Батьки, дружина і діти видатного англійця були неписьменні. Замість підпису ставили хрестика.

4. Сім'я Шекспірів довго хотіла отримати дворянські титул і герб. Джон звертався щодо цього до геральдичної палати, але мав замало грошей. 1596-го прохання задовольнили. Вільям отримав герб, у центрі якого були щит і девіз "Не без права". Відтоді підписувався як "дворянин".

5. Шекспірові твори свідчать про те, що він мав величезний словниковий запас — близько 29 тис. Сучасний англієць із вищою освітою вживає не більше ніж 4 тис. Драматург, повідомляє "Оксфордський словник", увів в англійську мову близько 3200 нових слів — більше, ніж усі його сучасники-літератори разом.

6. 1598 року Шекспіра оштрафували за приховування великих партій зерна. Драматург скуповував пшеницю, ячмінь, солод і зберігав їх, аби продати у неврожайний рік утридорога. На цьому розбагатів. Але не хотів платити податків. Також він давав гроші в борг під відсотки. Після смерті 1616 року йому поставили пам'ятник у церкві Святої Трійці на його батьківщині. У руках скульптури був мішок зерна. Пізніше її кілька разів переробляли. Зараз Шекспір тримає перо.

Припущення

1. Невідомо, коли точно народився драматург. Згідно із записом у церковній книзі, хрестини відбулися 26 квітня 1564 року. Оскільки в ті часи було заведено хрестити дитину на третій день після народження, у біографіях пишуть дату 23 ­квітня.

2. Шекспір від 7 до 14 років ходив до школи рідного Стретфорда-на-Ейвоні. Вона містилася в кімнаті, всі предмети викладав один учитель. Діти вивчали латину, риторику, вчили напам'ять трактати давньоримського оратора Цицерона, твори поетів Вергілія, Овідія і Сенеки. Більше ніде Шекспір не навчався. Незрозуміло, звідки в нього такі знання з медицини, філософії, історії, юриспруденції, музики, іноземних мов. У "Генріху V" ціла сцена написана французькою, окрім того, автор напевне знав італійську, латину, розумів грецьку. Хоч ніколи не виїжджав за межі Англії, детально описує італійські та французькі міста. Невідомо також, яким чином драматург був так добре обізнаний із життям вельможних осіб. Оповідає про їхні родоводи і розваги, наприклад соколине полювання, хоча перші газети з'явилися за півстоліття після того.

3. Після 11 років роботи у театрі "Глобус" 49-річний Шекспір несподівано продав свою частку в ньому. Доти писав по два великі твори щороку, однак раптом покинув. Є думка, що втомився. Його п'єси для постановки часто скорочували, викидали з них фрагменти, які автор вважав найцікавішими. Інше припущення — драматург підхопив сифіліс. Симптоми цієї хвороби: висип, ломота в кістках, виразки на шкірі — часто описує в сонетах. У шекспірівських героїв ці ознаки пов'язані з хтивістю та розпустою. За свідченнями сучасників, Шекспір був лисий, у нього тремтіли руки, а наприкінці життя він став украй відлюдкуватий і практично не спілкувався ні з ким. Це могло бути ознакою отруєння ртуттю, яка тоді входила до складу багатьох засобів проти сифілісу.

4. Митець заповів доньці Джудіт 150 фунтів стерлінгів, Сьюзен — усе рухоме і нерухоме майно: землі, будинки, сади, комори, хліви, а ще 150 фунтів. Сестрі — свій одяг, 20 фунтів і будинок, племінникам — по 5 фунтів, онуці — срібний посуд, семи знайомим — по 26 шилінгів і 8 пенсів для купівлі перснів на згадку про покійного. За 60 фунтів тоді можна було придбати розкішний дім. Натомість дружині Вільям залишив тільки "другу із найкращих моїх постелей із ліжком, що їй належить". Це свідчить про розхолодження у їхніх стосунках. У заповіті також ані слова немає про літературну спадщину. Хоч на момент смерті 18 п'єс були неопубліковані.

5. До наших днів не збереглося жодного рядка, написаного рукою Шекспіра. Навіть заповіт склав нотаріус. Маємо тільки шість підписів під грошовими документами. Усі вони відрізняються один від одного й містять помилки. Тож їх ставила людина малописьменна або хвора, в якої тремтіла рука.

6. Загалом Шекспір написав 154 сонети. 25 із них присвячені смаглявій дамі, понад 100 — молодому білявому другові. Імен обох не знають досі. Відомо лише, що той чоловік був значно молодший від Шекспіра і дуже вродливий. Поет бачить друга вві сні та порівнює його обличчя з квіткою. Між товаришем і дамою спалахнув роман. Після подвійної зради Шекспір утратив обох. Але через друга він переживає більше, бо той йому дорожчий. Сонети наводять деяких дослідників на думку, що поет був геєм.

77 людей могли бути справжнім автором творів, підписаних Шекспіром. У XVIII ст. дослідники припустили, що вони належать перу іншої особи. Відтоді їх приписували багато кому — філософу Френсісові Бекону, поету Крістоферу Марлоу, пірату Френсісові Дрейку, королеві Єлизаветі І. Були версії, що під іменем Шекспіра творив колектив авторів.

×